Президент Дональд Трамп заявив, що Сполучені Штати можуть контролювати Венесуелу та її нафтові ресурси протягом багатьох років. За його словами, йдеться не про тимчасову операцію, а про довгострокову модель управління доходами й відновлення країни.
В інтерв’ю американському виданню Трамп прямо сказав, що США фактично «керуватимуть Венесуелою», отримуючи доступ до її величезних нафтових запасів. Він підкреслив, що нинішня тимчасова влада країни, сформована з колишніх соратників Ніколас Мадуро, співпрацює з Вашингтоном.
На запитання, чи йдеться про місяці або рік, президент США відповів коротко: це буде «набагато довше». Таким чином Трамп уперше публічно окреслив перспективу багаторічного американського нагляду над південноамериканською державою без чітко визначених часових меж.
Ключовим елементом цієї стратегії є венесуельська нафта. Трамп заявив, що США використовуватимуть нафтові доходи для зниження світових цін на енергоносії, водночас частину коштів обіцяють повертати самій Венесуелі, яка перебуває в глибокій економічній кризі.
Президент наголосив, що країну планують «відбудувати у дуже прибутковий спосіб». За його логікою, американський контроль над експортом нафти дозволить уникнути корупції, стабілізувати фінанси та поступово реанімувати занепалу нафтову галузь, яка роками страждала від санкцій і зношеної інфраструктури.
Заяви Трампа пролунали на тлі оприлюдненого адміністрацією триетапного плану щодо Венесуели. Цей план, який представив держсекретар Марко Рубіо, передбачає стабілізацію, економічне відновлення та політичну трансформацію країни під контролем США.
Особливе занепокоєння така риторика викликала серед демократів у Конгресі США. Вони попереджають, що країна ризикує втягнутися у тривалу міжнародну інтервенцію без чіткого правового мандата та без зрозумілої стратегії виходу з Венесуели.
Перед спільним засіданням Конгресу в Капітолії посилено заходи безпеки — Джейсон Ендрю
Критики звертають увагу, що Трамп так і не пояснив, чому Вашингтон визнав тимчасовим лідером країни Делсі Родрігес, а не підтримав опозицію, яка заявляла про перемогу на виборах 2024 року та отримала міжнародне визнання.
Сам президент ухилився від відповіді, зазначивши лише, що його адміністрація перебуває в постійному контакті з венесуельським урядом. За його словами, саме співпраця з чинними структурами влади дозволяє США швидко досягати практичних результатів.
Питання виборів у Венесуелі також залишилося відкритим. Трамп не взяв на себе жодних зобов’язань щодо строків проведення демократичного голосування, хоча країна мала тривалу історію виборної влади до приходу до керма Уго Чавеса наприкінці 1990-х років.
Окрему увагу президент приділив силовій операції із захоплення Мадуро в Каракасі. Він із задоволенням описував підготовку спецпідрозділів, включно з тренуваннями на повномасштабному макеті президентського комплексу, і назвав операцію демонстрацією американської військової ефективності.
Трамп визнав, що побоювався можливого провалу, порівнюючи ризики з невдалою операцією зі звільнення заручників в Ірані 1980 року. Водночас він протиставив нинішні дії США, за його словами, «хаотичним» операціям попередніх адміністрацій.
За твердженням президента, вже зараз США почали отримувати економічну вигоду, зокрема через доступ до венесуельської нафти, яка раніше перебувала під санкціями. Йдеться про десятки мільйонів барелів важкої нафти, реалізація яких має тривати роками.
Водночас Трамп визнав, що повне відновлення нафтової галузі Венесуели займе тривалий час. Зношені родовища, відтік фахівців і багаторічна ізоляція створюють структурні проблеми, які неможливо вирішити швидко навіть за значних інвестицій.
Президент також уникав прямих відповідей щодо можливого введення американських сухопутних військ. Він відмовився окреслювати «червоні лінії», за якими США можуть вдатися до нової військової ескалації, залишивши простір для політичного маневру.
Прихильники уряду беруть участь у марші із закликом до звільнення поваленого президента Венесуели Ніколаса Мадуро через кілька днів після того, як його та його дружину Сілію Флорес було захоплено внаслідок ударів США по Венесуелі, у Каракасі, Венесуела, 7 січня 2026 року — Габі Ораа
Окремим сигналом для регіону стала телефонна розмова Трампа з президентом Колумбії Густаво Петро. Після неї риторика Білого дому щодо можливих силових дій проти Колумбії помітно пом’якшилася, що сприйняли як демонстрацію ефекту венесуельської операції.
У самій Венесуелі заяви Трампа викликали змішані реакції. Прихильники колишнього режиму вийшли на протести, тоді як частина бізнес-еліт обережно сприймає перспективу американського контролю як шанс на стабілізацію та повернення інвестицій.
Для міжнародної спільноти ситуація навколо Венесуели створює небезпечний прецедент. Фактичне управління ресурсами суверенної держави іншою країною без чітких строків і мандата може змінити підходи до міжнародного права та суверенітету.
Експерти зазначають, що довгостроковий контроль США над венесуельською нафтою може вплинути на глобальні енергетичні ринки, баланс сил у Латинській Америці та відносини Вашингтона з Китаєм і Росією, які раніше активно працювали з Каракасом.
Сам Трамп заявив, що хотів би відвідати Венесуелу в майбутньому, коли ситуація стане безпечнішою. Це ще раз підкреслює його намір розглядати країну не як короткострокову кризу, а як довготривалий геополітичний проєкт.
Таким чином, заява президента США про багаторічний нагляд над Венесуелою фіксує нову реальність: американська політика щодо країни переходить від точкових дій до системного управління ресурсами, економікою та політичними процесами без визначеного фіналу.
У суботу на вулицях Каракаса панувала моторошна тиша, за винятком кількох невеликих демонстрацій, організованих урядом на знак протесту проти усунення Ніколаса Мадуро — Через NYT
