У перших числах березня центр Баніяса перетворився на пекло: вулиці були встелені обгорілими автівками, магазини розграбовані, вітрини вибиті пострілами, а деякі будівлі — до рівня попелу. У колишньому меблевому салоні екстрені служби переповнилися тілами загиблих у мішках, які привозили на білих та синіх пікапах. Люди ж пробивалися крізь кордони охоронців, вимагаючи допомоги в пошуку та евакуації тіл рідних: «У тій будівлі сім тіл… А біля площі лежить ще одне… На одній із вулиць — щонайменше сорок».
Передумови трагедії
Поразка режиму Башара аль‑Асада в грудні 2024 року завершила майже 14‑річну громадянську війну в Сирії, але зовсім не гарантувала безпеки. Новий уряд на чолі з колишнім джихадистом і повстанським командиром Ахмедом аль‑Шара спромігся в перші місяці відновити відносний спокій, утримавши від розправи більшість з тих, хто прагнув помсти за злочини Асадів. Проте вже на початку березня внутрішні колишні кадри служби безпеки диктатора організували потужний напад на урядові війська в Латакії та Тартусі — саме там, де компактно мешкають алавіти, що становлять ядро режимної еліти протягом десятиліть.
Щоб заспокоїти ситуацію, центральна влада направила підкріплення до прибережного регіону, але водночас у Банияс почала прибувати інша, не підконтрольна уряду, група бойовиків. Це були переважно сунітські екстремісти й іноземні джихадисти, які вважали алавітів єретиками, а також воїни з колишніх повстанських формувань, що прагнули кровної помсти за вбивства їхніх рідних і одноплемінників під час режиму Асада.
Хроніка кривавого рейду
- 6 березня, ранок. Нападники атакували поліцейський пост Баниаса, що став символом опору алавітів, які колись служили в армії Асадів. Трофейні урядові бронемашини та джавеліни опинилися у дворах цивільних будинків. Люди втікали в укриття, розуміючи: під виглядом «возз’єднання сил» захисники можуть виявитися мисливцями на одновірців.
- Формування загонів. Бойовики, озброєні БТРами, кулеметами й реактивними системами, розділилися на невеликі групи по 10–15 осіб. Декотрі прибули в радикальному вбранні із салвар-каміз, що свідчило про участь іноземців. Інші — у звичайній формі, як у державних структур, але їхні дії були продумані та жорстокі.
- Масові страти алавітів. За три дні поспіль озброєні загони обходили оселі в алавітських кварталах північного Баніяса, витягували чоловіків і старших за віком жінок із хат, садили на коліна, вимагали «перестрибнути по-справжньому», обзивали «алавітськими псами» — а потім розстрілювали. За свідченнями очевидців, стрільці цілеспрямовано збиралися на подвір’ях і спалювали тіла, аби приховати сліди.
- Участь «офіційних» сил. Частина загонів складалася з бійців новостворених елітних формувань «Генеральної безпеки», які мали захищати алавітів, але деякі з них перейшли на бік нападників. За словами місцевих, саме з таких підрозділів вигляділи групи, що перевіряли документи, шукали за списками і відводили на розстріл тих, кого вважали колишніми службовцями режиму.
- Відчайдушна втеча. Які змогли — ховалися в кущах, ховали дітей у покинутих складах, потайки переправлялися через річку до сусіднього Лівану. Іншим доводилося видавати себе за сунітів: жінки надягали хіджаби, чоловіки ховали ідентифікаційні документи. Дивом уникли зупинок перевірок — часто агресори зі зброєю засідали на роздоріжжях, підриваючи на свідомість: «Суніт чи алавіт?» — і кілька діб блокуючи всі дороги.
У центрі Баніяса, Сирія, на початку березня працівники служби надзвичайних ситуацій перетворили пограбований меблевий магазин на імпровізований морг, наповнений мертвими в мішках для трупів. Девід Гуттенфельдер
Масові поховання та гуманітарна катастрофа
За даними Сирійської обсерваторії з прав людини, внаслідок триденного терору в Баниасі загинуло щонайменше 1 600 цивільних, серед них — понад десяток дітей. Десятки тіл досі шукають родичі: хтось записував фото з камер спостереження, хтось знімав на телефони — але більшість відео вилучено владою.
Місцеві екстрені служби переповнилися: меблевий склад на вулиці Аль-Кусур перетворили на тимчасовий морг. Охоронці нерідко відмовлялися приймати тіла з новими пораненнями, тож люди складали загиблих просто на холодний бетон, а потім вивозили на околиці міста, щоб спільно з релігійними старійшинами занурити їх у масову могилу під наглядом урядових сил.
Люди, яким вдалося втекти, нині розселені в Лівані: понад 20 000 переселенців перетнули кордон через переповнені переправи та приховані стежки в горах. Гуманітарні організації скаржаться на брак продовольства та ліків, адже коридори для конвоїв перестали працювати ще на початку березня. Ті, хто залишився, живуть у страху — без води, світла та електроніки для зв’язку.
Хто винен і що далі?
Сирійська тимчасова влада засудила кривавий рейд, запевнила міжнародну спільноту, що порушники будуть покарані, і створила дві комісії: одну для розслідування злочинів проти цивільних, іншу — для захисту алавітських громад. Проте до середини квітня заарештували лише двох підозрюваних, а реальних виконавців масових страй досі не притягнуто до відповідальності.
Аналітики відзначають: контроль нової адміністрації над різнорідними озброєними угрупованнями є вкрай слабким. Сунітські радикали, іноземні бойовики і колишні повстанці, що об’єдналися під прапорами «Хайят Тахрір аш-Шам» та інших формувань, нікому не підзвітні. Без чіткої централізації і монополії на насильство в регіоні немає гарантій, що баніязький жах не повториться й у сусідніх містах провінції Латакія.
Сирійське узбережжя, яке раніше вважалося відносно безпечним «островом стабільності» всередині країни, знову опинилося на межі гуманітарної катастрофи. Події в Баніясі засвідчують: мир, до якого прагнули після падіння режиму Асада, надто крихкий без потужних інститутів безпеки та згоди між спільнотами. Урядові заяви про розслідування злочинів і захист національних меншин мають втілитися в конкретних діях — покаранні винних, посиленні контролю над озброєними формуваннями і відновленні базової інфраструктури. Інакше терористичні атаки дрібних груп і «розборки» між кланами розгорнуться в ширший конфлікт, що поставить під загрозу вже те небагато, що залишилося від повоєнного відновлення Сирії.
