У другому турі президентських виборів у Польщі змагатимуться мер Варшави Рафал Тржасковський і націоналіст Кароль Навроцький, але багато виборців до 30 років ігнорують мейнстримні партії, що робить результат непевним.
У суспільстві найбільшої за населенням країни колишнього радянського блоку роль молодих виборців стала вирішальною у президентській кампанії, яка завершиться в Польщі на вихідних.
Із двох кандидатів, що дісталися до другого туру, обидва — ветерани партійної політики: 50-річний мер Варшави Рафал Тржасковський, висуванець центристської Громадянської платформи, та 45-річний Кароль Навроцький, націоналістичний історик під прапором партії «Право і справедливість».
Проте саме молодь, представники покоління 18–29 років, чий у перший тур поза двома мейнстримними партіями підтримали антисистемних кандидатів, можуть кардинально вплинути на фінальний результат.
У голосуванні 18 травня серед молоді понад 70 % проголосували за маргінальних або радикальних кандидатів, які не потрапили до другого етапу. Найбільше голосів у цій віковій групі отримав Славомір Менцен, представник флибистського та праворадикального спрямування, відомий критик європейської інтеграції й прихильник жорсткої міграційної політики.
Більше ніж половина прихильників Менцена — студенти й ґеймери, котрі вважають, що чинні партії не здатні вирішувати їхні соціально-економічні проблеми. Інші молоді виборці обрали представників крайніх лівих або не брали участі у голосуванні зовсім, демонструючи індиферентність до двопартійної системи, що царює в Польщі з часу вступу до ЄС у 2004 році.
Така ситуація створює неабияку напругу напередодні другого туру, який відбудеться вже цієї неділі. У Центрвиборчкомі відзначають, що відсоток молоді у другому турі може виявитись найнижчим за останні п’ять президентських циклів. Багато молодих людей упевнені, що їхній голос нічого не змінить: у суспільстві побутує думка, що кандидати від Громадянської платформи та «Права і справедливості» представляють політичне минуле й не мають інноваційних програм для перспективного розвитку країни. У містах Сілезії, наприклад, опитування серед виборців віком до 30 років показало, що лише близько 15 % молоді мають намір прийти на дільниці за одного з двох фінальних кандидатів.
У спробі змінити динаміку кампанії лідери партій звернулися особисто до молодіжних спільнот. Прем’єр-міністр Дональд Туск, який стоїть за Тржасковським, підкреслює, що успіх влади залежить від залучення найбільш освічених верств населення до ринку праці та інноваційних проєктів. Водночас прихильники Навроцького, до яких належить і керівництво «Права і справедливості», роблять ставку на соціальні послуги та збереження традиційних цінностей, наголошуючи на економічній стабільності та безпеці під час війни в сусідній Україні. Однак обидві стратегії здаються неактуальними для молоді, яка більше турбується про робочі місця у сфері ІТ, захист довкілля та подолання нерівності доходів.
У містах на заході й південному заході Польщі вже восени відбудуться парламентські вибори, і для обох блоків ця президентська кампанія стала лакмусовим папірцем рівня довіри серед молоді. Політичний аналітик Томаш Слупік із Варшавського університету зазначає: «Цьогоріч молодь відчуває глибоке розчарування в партіях, котрі стабільно перебувають при владі понад два десятиліття. Якщо другий тур відзначиться такою самою низькою явкою молодих, це може ознаменувати зміну політичної парадигми та послаблення домінування Громадянської платформи і “Права і справедливості” у майбутньому».
Незважаючи на той факт, що посада президента в Польщі формально має обмежений вплив на законодавство, саме ця виборча кампанія продемонструвала, як демократичні інститути можуть потерпати від втрати довіри серед молоді. Колишній президент Анджей Дуда, партійний союзник Качинського, неодноразово блокував рішення уряду, що дестабілізувало економічну політику країни. Наступний глава держави матиме право вето, яке може стати вирішальним для стримування або посилення політичної конфронтації. З огляду на відсутність чіткої підтримки з боку молодіжного електорату, обидва кандидати намагаються закласти основу для співпраці з демократами, котрі представляють нові покоління обранців.
Якщо в неділю перемагає Тржасковський, це може означати плавний перехід до пом’якшення політичного клімату та дедалі більшої європейської інтеграції. Молодь, яка символізує прагнення до прогресивних реформ, отримає сигнал: старші лідери готові прислухатися до вимог зміни економічних та етичних стандартів. Якщо ж переможе Навроцький, це свідчитиме про збереження домінування консервативних цінностей і можливе посилення політики суворої міграції, що потенційно може призвести до загострення соціальних розколів у суспільстві. У будь-якому разі, молоді виборці вже дали зрозуміти, що обрані ними у першому турі представники антисистемного спектру задають політичний тренд, і зневіра у двопартійну систему може стати рушійною силою нових політичних рухів.
У сучасному світі, де інформаційні технології змінюють спосіб життя мільйонів, Поляки до 30 років вважають за необхідне бачити реальні дії, а не лише гучні гасла. Наприклад, опитування серед студентів Варшавського університету вказали, що понад 60 % молодих хочуть бачити конкретні обіцянки щодо фінансування стартапів, розвитку «зелених» технологій та модернізації системи освіти відповідно до європейських стандартів. Такі вимоги ще напередодні вважалися побажанням, проте нинішня кампанія продемонструвала, що політики мусять формувати програми з урахуванням потреб нових поколінь.
Отже, результат другого туру 1 червня 2025 року не лише визначить нового очільника держави, а й покаже, наскільки політичні еліти готові трансформуватися під тиском молодіжних викликів. Зараз у суспільстві точаться дискусії про те, чи стане переможець другого туру об’єднуючою фігурою, що зможе відновити довіру виборців, чи навпаки — посилить конфронтацію між старим та новим поколіннями. Молодь вимагає реальних змін, які дозволять Польщі залишатися провідною економікою Центральної Європи та одним із ключових гравців у Європейському Союзі. І саме реакція на ці виклики визначить, які партії отримають підтримку не лише сьогодні, а й на перспективу, коли вже у 2027 році відбудуться найближчі парламентські вибори.
