У своєму заповіті, датованому 29 червня 2022 року, 266‑й Папа Римський Франциск висловив ясне та лаконічне побажання: після смерті бути похованим у базиліці Санта-Марія-Мадджоре в Римі, де вже спочивають шість його попередників. У короткій, але проникливій фразі він попросив, щоби його могила була «у землі, проста, без особливого оздоблення», із єдиним написом «Franciscus» – латинізованим варіантом його імені.
Місце відпочинку вірного паломника
Базиліка Санта-Марія-Мадджоре – одна з чотирьох велелюбних римських базилік, присвячена Богородиці, з якою в життя Франциска була особлива духовна зв’язок. Під час кожної апостольської подорожі Папа віддавав першу і останню молитву саме там, а в перший день папства, у березні 2013-го, таємно виїхав із Ватикану, щоб підійти до ікони Salus Populi Romani й звернутися до Пресвятої Діви Марії.
У заповіті він зазначив, що бажає бути похованим «в проході поруч із Павлиною капелою», де зберігається та сама ікона – за традицією, виготовлена самим євангелістом Лукою. Цей образ надавав йому сили і спокою протягом усього понтифікату.
З ранніх кроків на престолі Святого Петра Франциск демонстрував відмову від розкоші. Достатньо пригадати, як у перші дні понтифікату він із власної кишені сплатив рахунок у римському готелі, на якому зупинився кардинальський конклав, або як обрав звичайний автомобіль замість традиційного папського лімузина. Жити в Casa Santa Marta, серед інших священиків і гостей, а не в апартаментах Апостольського палацу, стало доброю ілюстрацією його скромності. Спочатку такі жести здивували консервативну частину курії, але згодом стали візитівкою нової ери «папи народу».
Саме прагнення виділити надгробок мінімалістичним – лише одне слово, викарбуване на камені, – органічно вписується в загальну канву його бачення: Церква не має привертати увагу до свого лідера як до індивідуума, а має служити нижчим, беззахисним, потребуючим.
Останні світські кроки й відхід із життя
Офіційно підтверджене Ватиканом свідоцтво про смерть вказує, що понтифік помер 21 квітня 2025 року о 7:35 ранку від інсульту, наслідком якого став коматозний стан та невідворотна зупинка серця. У свій останній візит до Gemelli Hospital він провів 38 днів, страждаючи від двобічної пневмонії та гострої дихальної недостатності на тлі тривалого артеріального гіпертонізму, бронхоектазів і діабету II типу. Після виходу з лікарні він особисто не сходив з папської машини, але, за заповітом, йшов у своє «улюблене робоче місце» – до Марії.
У заповіті також міститься звернення до Богородиці: «Дякую Тобі за слухняну й материнську опіку». Поєднання скромного надгробка й глибокої прив’язаності до Марії об’єднало в реченні все найсуттєвіше для Франциска – простоту й безмежну вірність.
Попри свій скромний заповіт, Франциск залишає по собі грандіозну духовну спадщину:
- Реформа ватиканської курії та адміністративних механізмів: створення Колегії дев’яти кардиналів, розширення участі мирян і жінок у синодах;
- Соціальна доктрина і екологія: енцикліки «Laudato Si’» і «Fratelli Tutti», які змінили рамки церковного вчення щодо кліматичної кризи та братерства;
- Підтримка маргіналізованих груп: безпритульні, хворі, біженці й залежні від наркотиків отримали від нього особисте заступництво;
- Міжрелігійний діалог і миротворчі ініціативи: від посередництва між США та Кубою до місії в Південному Судані й закликів до миру в Україні.
Закопаний у землі стародавньої базиліки, Франциск продовжить символізувати поєднання простоти й глибокої віри, що не прагне помпезності, але звернена до сердець людей у найскладніші часи. Його «останній земний шлях» закінчиться там, де він найчастіше шукав розради й натхнення: біля Марії – Матері Церкви й покровительки Риму.
