У першому кварталі 2026 року український бюджет витримав одну з найчутливіших перевірок — регулярність соціальних виплат. На пенсії, субсидії та допомоги спрямували 106 мільярдів гривень, зберігши ритм фінансування без затримок і скорочень. У воєнній економіці це не лише про цифри, а про довіру.
Структура видатків демонструє чітку ієрархію пріоритетів. Найбільша частка — 60,3 млрд грн — пішла на пенсійне забезпечення, включно з надбавками та підвищеннями. Це фундамент системи соціального захисту, який тримає купівельну спроможність мільйонів громадян і стабілізує внутрішній попит.
Другий за масштабом блок — 22,2 млрд грн — адресовано громадянам у складних життєвих обставинах. Йдеться про підтримку майже 1,1 млн внутрішньо переміщених осіб і понад 216 тис. малозабезпечених сімей. Ці витрати фактично виконують роль амортизатора для регіонів, що зазнали найбільшого соціального тиску.
Як показує попередній аналіз «Дейком», така конфігурація бюджету не є випадковою: вона відтворює логіку воєнної держави, де соціальна політика стає інструментом утримання економічної рівноваги, а не лише гуманітарною функцією.
Ще 14 млрд грн спрямовано на пільги та житлові субсидії — їх отримали понад 2,8 млн домогосподарств. У контексті тарифного навантаження це критичний елемент енергетичної безпеки населення. Система субсидій фактично компенсує шоки, які могли б трансформуватися у платіжну кризу.
Окремим рядком проходить підтримка сімей і дітей — 8,5 млрд грн для майже 600,5 тис. отримувачів. Це інвестиція не лише у соціальну стабільність, а й у демографічну витривалість країни. На цьому тлі 1 млрд грн для осіб з інвалідністю виглядає скромніше, але залишається системно важливим сегментом політики інклюзії.
Паралельно бюджет отримав потужний ресурс підживлення: 173,4 млрд грн єдиного соціального внеску за три місяці. Це сигнал, що навіть в умовах війни ринок праці та бізнес генерують достатній рівень надходжень для підтримки пенсійної системи та соціального страхування.
У сукупності ці цифри формують ключову характеристику бюджету-2026: соціальні видатки залишаються другим за величиною напрямом після сектору безпеки та оборони. Така пропорція відображає баланс між виживанням і стійкістю — армія захищає країну фізично, а соціальні виплати утримують її зсередини.
Своєчасність фінансування у цьому контексті набуває стратегічного значення. Збої у виплатах означали б не лише соціальне напруження, а й ризики для внутрішнього ринку, банківської системи та довіри до державних інституцій. Натомість стабільність платежів працює як фактор макроекономічної рівноваги.
Перший квартал показує: навіть під тиском воєнних витрат держава не відступає від базового зобов’язання — підтримувати тих, хто найбільше залежить від бюджету. І саме ця здатність утримувати соціальний контракт визначає, наскільки довго економіка зможе функціонувати у режимі затяжної війни.
