Квітень позначився системною зміною у характері війни в повітрі: українські сили безпілотних систем перейшли від епізодичних атак до методичного демонтажу протиповітряної оборони противника. За один місяць було уражено 38 елементів ППО — показник, що виводить операції дронів із тактичного рівня на оперативно-стратегічний.
Ці удари не є випадковими. Вони вписуються в ширшу логіку виснаження — коли замість лобового зіткнення з щільною обороною, її розшаровують, позбавляючи здатності реагувати на наступні хвилі атак. Саме системи ППО залишаються «парасолькою», яка прикриває військову інфраструктуру, логістику та командні пункти.
У квітні основний акцент зроблено на середній глибині ураження — так звані middle strike операції, які дозволяють одночасно тримати під тиском прифронтову зону і тилові вузли. За попереднім аналізом «Дейком», це означає перехід до більш складної координації між розвідкою, дронами та засобами вогневого ураження.
Уражені 25 зенітних ракетних комплексів різного класу формують ядро цього результату. Серед них — мобільні системи «Тор» і «Тор-М2», що призначені для прикриття військ на марші, а також «Бук» і «Панцир», які забезпечують багаторівневу оборону. Додатково знищено або пошкоджено установки «Оса», С-350 та інші платформи, включно з гарматними комплексами на базі МТЛБ.
Не менш показовим є другий сегмент — 13 засобів радіолокації та радіоелектронної боротьби. Саме вони створюють «очі» і «вуха» ППО. Без них навіть сучасні ракетні комплекси перетворюються на ізольовані системи з обмеженою ефективністю. Ураження радарів «Небо-М», «Каста», П-37 «Меч» та елементів РЕБ, зокрема «Палантин», фактично б’є по здатності ворога виявляти цілі і координувати перехоплення.
Окрему увагу привертає ураження компонентів, пов’язаних із комплексом С-400 — системи, яка вважається одним із ключових інструментів далекої протиповітряної оборони. Втрата або пошкодження таких елементів має непропорційно великий ефект: вона відкриває «вікна» в захисті, якими можуть скористатися як дрони, так і інші засоби ураження.
Фінансовий вимір також важливий. Оцінка у близько 1,1 мільярда доларів лише за один місяць відображає не лише масштаб втрат, а й асиметрію війни. Дрони, що коштують у рази дешевше, системно знищують дорогі комплекси, створюючи економічний тиск на оборонну модель противника.
Ця динаміка вже змінює поведінку російських військ. ППО змушена або розосереджуватися, знижуючи щільність прикриття, або концентруватися, стаючи більш помітною мішенню. У будь-якому сценарії ефективність систем падає, а вразливість зростає.
Окремі удари, зокрема ураження «Бук-М3» на Донеччині наприкінці місяця, лише підтверджують тенденцію: мова йде не про разові успіхи, а про відпрацьовану модель полювання на критичні елементи оборони.
Нарощування темпу таких операцій свідчить про стратегічний намір — поступово позбавити противника контролю над повітряним простором на ключових ділянках. Це, своєю чергою, відкриває можливості для ширшого застосування авіації, ракет та нових поколінь безпілотників.
У сучасній війні ППО перестає бути гарантією безпеки. Вона стає ресурсом, який потрібно постійно відновлювати — і який можна системно виснажувати. Квітневі удари демонструють: Україна робить ставку саме на цей сценарій, перетворюючи дрони з допоміжного інструмента на один із ключових факторів зміни балансу сил.
