Економічні горизонти України: нові орієнтири від уряду
6 серпня уряд України ухвалив постанову №946, якою затвердив основні макроекономічні показники розвитку країни на 2026–2028 роки. Документ став свого роду дорожньою картою економічних очікувань, поділеною на два можливі сценарії — оптимістичний і більш стриманий. Обидва варіанти враховують нинішні виклики та перспективи, але відрізняються швидкістю зростання ключових показників і темпами зниження інфляції.
Цей прогноз важливий не лише для уряду, а й для бізнесу, інвесторів і громадян, адже він формує підґрунтя для підготовки бюджету, стратегій розвитку регіонів і планування соціальних програм. Макропрогноз охоплює темпи зростання валового внутрішнього продукту, рівень інфляції, динаміку зайнятості, безробіття та заробітних плат.
Обидва сценарії передбачають поступове відновлення економіки після багаторічних потрясінь, проте їхня траєкторія та швидкість значною мірою залежать від політичної стабільності, глобальної кон’юнктури та здатності країни зберегти інвестиційну привабливість. У прогнозах також враховано потреби у фінансуванні оборони, які залишатимуться значними у найближчі роки.
Важливо підкреслити, що в документі не визначено, який із двох сценаріїв стане базовим для формування держбюджету на 2026 рік. Це залишає простір для маневру та адаптації до змінних обставин.
Перший сценарій: впевнене зростання та помірна інфляція
Оптимістичний сценарій уряду передбачає, що у 2026 році реальний ВВП України зросте на 4,5%. Це відчутний сигнал для економіки, адже після тривалого періоду нестабільності та спаду такий темп може стати каталізатором для відновлення інвестицій та внутрішнього попиту.
Інфляція у цьому варіанті прогнозу очікується на рівні 8,6% у 2026 році, з подальшим зниженням до 7,1% у 2027-му та до 5,6% у 2028-му. Така тенденція дозволить бізнесу та населенню планувати витрати більш упевнено, а також сприятиме стабілізації банківського сектора.
Прогноз також враховує поступове збільшення кількості зайнятих — від 13 млн осіб у 2026 році до 13,2 млн у 2028-му. Хоча рівень безробіття у 2027 році може тимчасово зрости з 12,9% до 13,3%, наприкінці періоду очікується його зниження до 12,8%.
Щодо зарплат, то номінальна, скоригована на інфляцію середньомісячна оплата праці зростатиме щороку на 6,5–8,9%. Це створює потенціал для поступового підвищення рівня життя, особливо якщо зростання доходів супроводжуватиметься стабільністю цін.
Цей сценарій спирається на припущення про відносну макроекономічну стабільність, збереження доступу до міжнародної фінансової допомоги та відсутність нових масштабних кризових факторів.
Другий сценарій: обережне зростання в умовах підвищених ризиків
Менш оптимістичний сценарій розглядає можливість більш повільного відновлення. Тут реальний ВВП у 2026 році зростатиме лише на 2,4%, що майже вдвічі повільніше, ніж у першому варіанті.
Інфляція у цьому випадку буде вищою — 9,9% у 2026 році, з поступовим зниженням до 9,7% у 2027-му та 7,5% у 2028-му. Це означає, що ціни зростатимуть швидше, зменшуючи купівельну спроможність населення навіть за наявності зростання номінальних доходів.
Кількість зайнятих у цьому сценарії буде меншою — 12,8 млн у 2026 році та 13 млн у 2028-му. Рівень безробіття зростатиме поступово з 12,6% до 13,1% за три роки, що свідчитиме про складніші умови на ринку праці.
Заробітна плата у реальному вимірі зростатиме повільніше — на 4,6–5,1% щороку. Це може обмежувати споживчий попит і стримувати розвиток внутрішнього ринку.
Такий сценарій імовірний у разі збереження високого рівня геополітичної напруги, труднощів із залученням інвестицій і необхідності значних бюджетних витрат на оборонний сектор.
Виклики та фактори впливу на економічну динаміку
Вибір траєкторії розвитку економіки України у 2026–2028 роках залежатиме від низки ключових чинників. Серед них — темпи відновлення інфраструктури, здатність підтримувати стабільність фінансової системи, ефективність державного управління та судової системи, а також рівень довіри іноземних інвесторів.
Не менш важливим є вплив глобальних ринків. Ціни на енергоносії, вартість логістики та доступ до нових технологій безпосередньо позначаються на конкурентоспроможності української економіки.
Ситуація у сфері безпеки залишається ключовим фактором, який може або прискорити, або сповільнити економічне відновлення. У разі зниження ризиків країна отримає більше можливостей для структурних реформ і залучення капіталу.
Збереження фінансової підтримки від міжнародних партнерів також визначатиме можливості уряду щодо реалізації соціальних програм, інфраструктурних проєктів і стимулювання малого та середнього бізнесу.
У будь-якому з обраних сценаріїв зростання потреби у фінансуванні оборони залишатимуться значними, що, своєю чергою, впливатиме на бюджетний баланс. Національний банк уже прогнозує, що дефіцит бюджету у 2025 році сягне 22% ВВП, а у 2026 році знизиться лише до 19%.
Можливі наслідки для суспільства та бізнесу
Для громадян обидва сценарії несуть як надії, так і виклики. Зростання зарплат, навіть помірне, у поєднанні зі зниженням інфляції створюватиме передумови для покращення добробуту. Водночас у менш оптимістичному сценарії зростання цін може знівелювати ці позитивні ефекти.
Для бізнесу ключовими залишаються передбачуваність економічної політики та доступ до фінансових ресурсів. У разі реалізації першого сценарію можна очікувати активізацію інвестицій, розширення виробництва та збільшення експорту. Другий сценарій вимагатиме від компаній більшої обережності та адаптивності.
Ринок праці у будь-якому випадку зазнаватиме змін. Підвищення рівня зайнятості у першому сценарії сприятиме зменшенню соціальної напруги, тоді як зростання безробіття у другому може посилити потребу в державних програмах підтримки.
Особливу увагу слід приділити розвитку людського капіталу — освіті, перекваліфікації та охороні здоров’я. Без цього будь-яке економічне зростання ризикує залишитися нестійким.
Таким чином, ухвалений урядом макропрогноз не є жорсткою інструкцією, а радше набором можливих траєкторій, серед яких майбутнє залежатиме від здатності країни використати власні ресурси та можливості у мінливому світі.
