Поступове охолодження: монетарна стратегія НБУ
23 липня Комітет з монетарної політики НБУ ухвалив рішення, яке може здатися не надто радикальним, проте воно несе в собі глибоку логіку обережного управління економічними ризиками. Збереження облікової ставки на рівні 15,5% є сигналом ринку, що регулятор не збирається вдаватися до різких дій навіть заради досягнення ключової мети – зниження інфляції.
Цей підхід відповідає прогнозу НБУ, згідно з яким інфляція поступово знизиться до цільового рівня 5% лише до кінця 2027 року. Така тривалість обумовлена складними макроекономічними умовами, в яких функціонує Україна. Війна, втрати в енергетичному секторі, скорочення врожаїв та зростання витрат бізнесу значно обмежують можливості швидкого повернення до макрофінансової рівноваги.
Монетарна політика залишається інструментом довіри, і НБУ демонструє готовність зберігати її передбачуваність. Це важливо не лише для внутрішніх учасників ринку, а й для зовнішніх партнерів, зокрема міжнародних кредиторів, які очікують від України стабільного фінансового курсу.
Таке стримане ставлення до змін у грошово-кредитній політиці свідчить про намагання уникнути короткострокових перемог ціною довгострокових втрат. Регулятор бачить свою роль не в тому, щоб реагувати миттєво, а в тому, щоб зберігати баланс між цілями інфляційного таргетування та фінансової стабільності.
Учасники засідання також погодилися з оновленим макропрогнозом, який передбачає повільніше зниження інфляції. Це означає, що навіть за відсутності шоків, економіка потребуватиме більше часу для того, щоб повернутися до передвоєнних параметрів цінової стабільності.
Чому курс залишають гнучким
Ідея про можливість зміцнення гривні шляхом активніших інтервенцій НБУ звучить спокусливо. Проте вона, на думку регулятора, є короткозорою. Валютна стабільність, здобута таким чином, може мати зворотний ефект: девальвація після вичерпання резервів здатна призвести до нового інфляційного сплеску.
Саме тому НБУ наголошує, що політика валютного курсоутворення повинна залишатися передбачуваною. Режим керованої гнучкості курсу дозволяє регулятору втручатися лише у випадку надмірних коливань, не втручаючись у сам механізм ринку. Така стратегія спрямована на створення довгострокової довіри до гривні як валюти, яка не залежить від короткочасних настроїв або політичного тиску.
Курс долара, що залишився майже незмінним за рік – з 41,49 грн/долар на 23 липня 2024 року до 41,76 грн/долар на 4 серпня 2025 року – є результатом саме цієї політики. На тлі попередніх періодів, коли коливання були щоденним явищем, така стабільність виглядає як важливе досягнення. Вона формує передумови для впевненості з боку бізнесу й населення.
Регулятор не має на меті фіксувати курс, але й не дозволяє йому занадто сильно коливатися. Це компроміс між контролем і ринковими механізмами, що в умовах війни виглядає як єдино можливий шлях.
Таким чином, спокуса штучно зміцнити гривню залишається під контролем, і Нацбанк обирає стратегію виваженості, а не показової сили.
Нові виклики: ціни, погода та війна
Інфляційні ризики залишаються високими. Цьогорічний врожай опинився під загрозою через несприятливі погодні умови – весняні заморозки та літню посуху. Це, безумовно, вплине на продовольчу інфляцію, яка є особливо чутливою для українців.
До цього додається ще один чинник: послаблення гривні до євро. Хоча його ефект на споживчі ціни поки не повною мірою відчутний, він буде більш вираженим у наступні кілька кварталів. Усе це створює додатковий тиск на вартість імпортних товарів і знижує купівельну спроможність населення.
Втрати в енергетичному секторі, викликані руйнуваннями інфраструктури, зумовлюють зростання собівартості виробництва. Бізнес змушений витрачати більше на генерацію електроенергії, логістику, охорону, що в підсумку лягає на плечі споживача у вигляді вищих цін.
Погіршення безпекової ситуації також не лишається без наслідків. Бізнес адаптується до нових ризиків шляхом підвищення цін або скорочення виробництва. Обидва ці шляхи ведуть до уповільнення економічного зростання та посилення інфляційного тиску.
Отже, навіть за наявності жорсткої монетарної політики інфляція продовжує залишатися викликом, що вимагає комплексної відповіді, включно з підтримкою агросектору, енергетики та малого бізнесу.
Прогноз інфляції: повільне повернення до норми
Оновлений макропрогноз НБУ засвідчує зростання загальної інфляції у 2025 році до 9,7%. Це більше, ніж очікувалося раніше, і є ознакою того, що внутрішні й зовнішні шоки мали більший вплив, ніж передбачалося.
У 2026 році прогнозується її зниження до 6,6%, а до рівня в 5% економіка повернеться лише у 2027 році. Цей поступовий рух є відображенням не лише об’єктивних викликів, але й обраного стратегічного підходу – стриманого, але наполегливого.
Таке повільне зниження інфляції дозволяє уникнути нових потрясінь. Адже спроба досягти швидкого результату шляхом агресивного підвищення ставок або надмірних валютних інтервенцій може обернутися рецесією та відтоком інвесторів.
Водночас цей прогноз є сигналом для громадян: найближчі роки не будуть легкими з погляду вартості життя. Держава й надалі потребуватиме підтримки міжнародних партнерів, аби гарантувати фінансову спроможність і соціальні виплати.
Середній українець відчуватиме на собі наслідки інфляції ще деякий час. Але, за задумом НБУ, саме поступове зниження цінової нестабільності є запорукою того, що економіка знову стане передбачуваною й надійною.
Гнучкість замість поспіху: що вибирає НБУ
Національний банк України, попри численні виклики, обирає шлях стратегічної витримки. Валютна стабільність, обмежене втручання в ринок, стримана облікова ставка – все це інструменти, які не дають миттєвого ефекту, але створюють фундамент для майбутнього економічного відновлення.
Кожен із цих інструментів працює на те, щоб інфляція знизилася природним чином, а гривня залишалася стабільною не завдяки зовнішньому тиску, а завдяки довірі до ринку. Це шлях, що вимагає часу й терпіння, але саме він здатен дати Україні стійку економіку навіть у часи війни.
Українці потребують розуміння того, чому обрана така стратегія. Вона не про зволікання, а про відповідальність. Бо у світі, де помилки дорого коштують, стабільність іноді цінніша за швидке покращення.
Майбутнє гривні та цінова стабільність залежать не лише від рішень НБУ, а й від того, наскільки суспільство довіряє інституціям і підтримує обраний курс. І, схоже, Нацбанк готовий до цієї відповідальності – не обіцяючи простих рішень, але будуючи складні й надійні механізми.
