Як повідомляє газета Дейком, Україна та Сполучені Штати ведуть активні технічні та юридичні консультації щодо нового економічного документа, покликаного дати старт довгостроковій співпраці в секторі видобутку та обробки мінеральних ресурсів. За словами Юлії Свириденко, сторони вже погодили низку ключових пунктів проекту, і підписання меморандуму на першому етапі очікується найближчим часом.
Угода, яку просуває адміністрація Трампа, відрізняється від попередніх договорів між Києвом та Вашингтоном тим, що не містить жодних положень про військові чи безпекові гарантії. Замість цього США наполягають на створенні спільного інвестиційного фонду, куди має надходити весь дохід від розробки українських корисних копалин — як державними, так і приватними підприємствами.
Цей підхід, згідно з оцінками аналітиків, свідчить про прагматичний розворот зовнішньоекономічної політики США: основний акцент — на окупність та взаємну вигоду. Дональд Трамп публічно заявляв, що хоче «повернути» частину сотень мільярдів доларів, витрачених на підтримку України з 2022 року. І хоча, за даними Bloomberg, остаточна оцінка витрат зменшена до 100 мільярдів доларів, питання компенсації залишається чутливим.
За словами Свириденко, технічні групи обох країн вже погодили основну структуру договору. У процесі було внесено численні юридичні правки, що дозволяє найближчим часом перейти до формального підписання меморандуму про наміри. Цей документ не має статусу ратифікованої угоди, однак є першим етапом на шляху до повноцінного договору, який згодом має бути ухвалений Верховною Радою України.
«Наші технічні групи дуже ретельно працювали над проєктом, і є суттєвий прогрес. Юридичні команди адаптували низку пунктів відповідно до законодавств обох країн», — зазначила Свириденко у своєму дописі в мережі X (колишній Twitter).
Підписання меморандуму створить підґрунтя для залучення американських інвестицій у видобувну галузь України, а також забезпечить початок реалізації інфраструктурних проєктів, пов’язаних із переробкою та транспортуванням сировини.
Офіційно сторони говорять про взаємовигідний формат співпраці. Свириденко наголосила, що потенційна угода «створить можливості для інвестування та розвитку в Україні й забезпечить умови для відчутного економічного зростання». Утім, деталі майбутньої співпраці залишаються неоприлюдненими, що викликає запитання в експертних колах.
Йдеться не лише про відсоток доходів, які має отримувати американська сторона, а й про контроль над стратегічними ресурсами. Україна володіє великими запасами літію, титану, графіту, рідкоземельних металів та урану — саме ці ресурси є ключовими для «зеленої» енергетики, оборонної промисловості та високих технологій.
У разі запуску угоди в запропонованому форматі США зможуть отримати пріоритетний доступ до українських копалин в обмін на довгострокові інвестиції. Проте в окремих політичних колах вже лунає критика — мовляв, такий формат може поставити країну в залежність від іноземного капіталу, обмеживши стратегічний суверенітет у сфері природних ресурсів.
Ще одним контроверсійним питанням є ставлення Києва до спроб США конвертувати військову допомогу у форму боргових зобов’язань. Президент Зеленський раніше чітко заявив, що Україна не визнає минулу військову допомогу з боку США як кредит чи борг.
Це означає, що будь-які спроби Вашингтона пов’язати економічну співпрацю із «відшкодуванням витрат» мають обмежений політичний потенціал. Водночас, у контексті майбутніх угод, сторони можуть обійти цю суперечку через нові інструменти — як-от створення інвестиційних фондів, спільних підприємств чи концесійних угод.
Після підписання меморандуму основна увага буде зосереджена на розробці повноцінної двосторонньої угоди, яка передбачає створення правових рамок для реалізації інвестиційних проєктів. Цей документ, за словами Свириденко, потребуватиме обов’язкової ратифікації у Верховній Раді, що робить процес політично чутливим.
Очікується, що найближчі місяці стануть вирішальними для формулювання остаточного тексту угоди, а також для визначення пріоритетних напрямів інвестицій: йдеться про літій, титан, рідкоземельні елементи, графіт та уран — ресурси, які Україна може експортувати в рамках нової трансатлантичної співпраці.
Формат майбутньої угоди свідчить про спробу США перевести акценти з військової підтримки на економічне партнерство. Умовна «мінеральна дипломатія» дедалі більше стає альтернативою прямим безпековим гарантіям. У цьому контексті співпраця з Україною — приклад переформатування глобальної присутності США у східноєвропейському регіоні.
Поки що не зрозуміло, чи отримає угода широке суспільне схвалення, чи стане предметом гарячих дебатів — особливо у контексті майбутнього політичного циклу. Проте сам факт її підготовки демонструє, що навіть під час війни Україна продовжує шукати нові економічні моделі співпраці з ключовими західними партнерами.
