Від початку повномасштабної війни з Росією Україна стала фактично головним реципієнтом західної зброї, і одним із найважливіших елементів цієї підтримки вважалися далекобійні ракети американського виробництва — ATACMS (Army Tactical Missile System). Упродовж кількох місяців їхнє використання давало Збройним силам України змогу завдавати високоточних ударів по тиловій інфраструктурі російських військ на відстані до 300 кілометрів. Однак, за даними джерел американських та українських офіційних осіб, до лютого 2025 року всі наявні у Києва ракети ATACMS були повністю витрачені.
Як з’ясувалося, Сполучені Штати передали Україні не більше 40 таких боєприпасів, а поновлення їхніх поставок до грудня минулого року блокувалося адміністрацією президента Джо Байдена через побоювання “надмірної ескалації” з Росією. Згодом Білий дім таки зняв обмеження на використання ракет ATACMS проти цілей на території РФ, що офіційно перебуває під міжнародним визнанням. Проте президент-елект Дональд Трамп у листопаді 2024-го назвав таке рішення «дурним» і пообіцяв переглянути його після інавгурації. Саме у січні 2025-го, коли Трамп обійняв посаду, за деякими даними, український арсенал ATACMS остаточно вичерпався.
Нині Київ знову має змогу отримувати американську військову допомогу, оскільки незадовго після приходу до влади Трамп призупинив будь-яке передання зброї та розвідданих для України. Це сталося внаслідок публічного конфлікту у Білому домі між президентом США та українським лідером Володимиром Зеленським. Рішення про розмороження допомоги далося нелегко: лише днями американська делегація на чолі з держсекретарем Марко Рубіо та радником із нацбезпеки Майком Волтцом зустрілася з представниками України в Джидді (Саудівська Аравія), досягнувши згоди про відновлення поставок. Однак уже підтверджено, що поки Київ не може розраховувати на чергову партію ATACMS — хоча б тому, що у Вашингтона їх і не було в надлишку, а Трамп не поспішає повторно схвалювати такий крок.
Значення ATACMS у війні
ATACMS — це тактичні балістичні ракети, які випускаються з пускової установки HIMARS або M270. Вони здатні долати відстань до майже 300 кілометрів (залежно від модифікації), що дозволяло Україні бити по важливих цілях в глибині окупованих територій або навіть по російській прикордонній зоні. Час підльоту в такому випадку настільки малий, що російські сили не завжди встигають сховати техніку чи засоби ППО.
З моменту першого підтвердження застосування ATACMS українською армією в жовтні 2023 року — тоді Зеленський заявив, що “ці ракети доводять свою ефективність” — сталося кілька помітних епізодів:
- Удари по російських вертолітних базах, що знищували цілі за лінією фронту;
- Успішні атаки на системи ППО РФ, які, здавалося, перебували в безпечному тилу;
- Точкові обстріли складів боєприпасів чи великих скупчень живої сили.
Завдяки ATACMS Україна змогла перехопити стратегічну ініціативу, завдаючи російським військам несподіваних втрат. Проте кількість цих ракет була, за американськими оцінками, “дуже обмеженою”. Підтвердження тому — заява анонімного високопосадовця США, що загалом Україні було передано менше ніж чотири десятки таких боєприпасів.
«Ми використовували останню ракету в січні»
Журналісти Associated Press, посилаючись на джерела в українському парламентському комітеті з питань оборони та на американського чиновника, повідомляють: запаси ATACMS вичерпалися до кінця січня 2025 року, тобто приблизно в час інавгурації Трампа. На той момент уже кілька тижнів тривало блокування поставок зброї та розвідданих для України.
Наслідком стало те, що в лютому українські підрозділи на окремих напрямках знову почали відчувати гострий дефіцит високоточних далекобійних засобів. Особливо це позначилося на «курському плацдармі» в Росії, де українські війська намагалися утримувати маленьку зону на території РФ. За словами деяких аналітиків, саме відсутність американських ракет і розвідданих могла ускладнити операції ЗСУ та призвести до майже повного витіснення українських сил із Курщини.
Зворотна сторона: розвиток української оборонної промисловості
Звісно, Україна не сидить, склавши руки. Від початку повномасштабного вторгнення й дотепер Київ інтенсивно розвиває власне виробництво ракет, артилерійських снарядів і дронів. Ще восени 2023 року Зеленський анонсував масштабне фінансування вітчизняної «оборонки». Деякі зразки українських ракет уже тестувалися публічно, хоча рівень їхньої серійності та точності достеменно невідомий.
На думку військових експертів, українська промисловість здатна принаймні частково перекрити нестачу боєприпасів малої та середньої дальності. Але питання, чи може вона швидко створити аналог ATACMS (з дальністю до 300 км і точністю наведенння), лишається відкритим. Адже для такої ракети потрібна досконала цифрова система наведення, потужні двигуни, сучасна електроніка — те, що розвивають роками.
Поновлення військової допомоги США: чого чекати?
Позитивним зрушенням для Києва стало оголошення про розмороження американської допомоги на початку березня 2025-го. Супроводжувалося це скандальною зустріччю у Білому домі між Трампом та Зеленським, де глави держав публічно “посипали докорами” один одному. Після неї група впливових американських посадовців — держсекретар Марко Рубіо й радник із нацбезпеки Майк Волтц — поїхали до Саудівської Аравії, зустрілися з високопосадовцями України і домовилися відновити постачання зброї й розвідданих, а Україна зі свого боку погодилася на 30-денне припинення вогню, якщо воно буде прийнятне для Росії.
Та з точки зору ATACMS, усе складніше. Трамп ще як президент-елект мав сумніви щодо передачі Києву ракет великої дальності. Немає жодних підтверджень, що в рішенні про відновлення військової допомоги передбачено поставки нового пакету ATACMS. Це пояснюється як внутрішніми обмеженнями — у США небагато таких ракет у вільному доступі, — так і політичним небажанням загострювати відносини з Кремлем.
Російська реакція та доля «короткого перемир’я»
У Москві поки не дають однозначної відповіді, чи приймуть 30-денне перемир’я. Адміністрація Путіна каже, що хоче «вивчити деталі від США», перед тим як оголосити свою позицію. Якщо РФ погодиться, то українська армія може отримати шанс перепочити, перегрупуватися та накопичити озброєння. Якщо ж ні, Вашингтон натякнув, що готовий поновити санкційний та дипломатичний тиск на Кремль. Утім, судячи зі свіжих заяв Путіна, який побував на фронті у Курській області та закликав «повністю знищити» залишки українських військ, на компроміс він іде неохоче.
До того ж, у РФ неодноразово висловлювалися категорично проти поставок ATACMS, які дозволяють ударяти в глиб окупованих територій. Коли восени 2024 року стало відомо, що Білий дім дав «зелене світло» на удари по цілях на території Росії, це спричинило жорстку реакцію Кремля. Мовляв, така зброя створює «прямий ризик» для російських регіонів, які раніше вважалися в безпеці.
Чи можливо повернути ATACMS у гру?
Сценарій, за яким Україна знову отримає ці ракети, залежить від рішень адміністрації Трампа. Якщо чинний господар Білого дому побачить, що «повернення» ATACMS вигідне для швидшого припинення війни (чи, навпаки, для посилення тиску на Кремль), він може дати дозвіл, як це зробив Джо Байден у листопаді 2024-го. Та зважаючи на реакцію Трампа: “Це було дурне рішення, і я це зміню,” — шанси наразі невисокі.
Спостерігачі припускають, що більше шансів Київ має на отримання інших типів озброєнь, таких як більш масові далекобійні системи GLSDB (Ground Launched Small Diameter Bomb), які пропонують меншу дальність (до 150 км), але простіші в інтеграції. АТACMS лишається дефіцитним і політично чутливим.
Наслідки для «довгої війни»
Якщо Росія не піде на перемир’я, Україна постане перед викликом: як завдавати ударів у глиб території ворога без ATACMS? Частково це може компенсуватися новітніми українськими крилатими ракетами та дронами, проте їхня ефективність і масштаб застосування поки істотно нижчі. Відповідно, зменшується здатність ЗСУ руйнувати логістику й великі склади боєприпасів Росії.
Частина військових аналітиків вважає, що під час можливого 30-денного перемир’я (якщо воно буде) Україна намагатиметься домовитися бодай про постачання аналога ATACMS чи збільшити власне виробництво далекобійних засобів. Проте цим планам можуть завадити зобов’язання чи обмеження, які можуть бути прописані в умовах «тиші». До того ж, зберігається ризик, що Росія використає паузу, щоб підтягти резерви.
Витрачення всіх запасів ракет ATACMS — тривожний сигнал для Києва, який сподівався й надалі нищити російську інфраструктуру далеко за лінією фронту. Це збіглося в часі з короткочасним блокуванням підтримки США Дональдом Трампом та збільшенням ризиків на фронті, зокрема в Курській області, де українців фактично вибивають.
Хоча військова допомога Америки загалом відновилася, не факт, що до неї ввійде новий пакет ATACMS. Білий дім на чолі з Трампом і раніше обережно ставився до ідеї давати Києву надто далекобійну зброю. На противагу цьому, Україна намагається налагодити власне ракетне виробництво, проте на створення аналога ATACMS потрібно значно більше часу і ресурсів.
Попереду залишається важлива дипломатична інтрига: чи скористається Росія пропозицією 30-денного перемир’я, яку Вашингтон та Київ уже «підготували», й які саме умови при цьому висуне Кремль? Поки що агресивні заяви Путіна свідчать про його небажання йти на паузу на невигідних умовах, а відсутність ATACMS у ЗСУ послаблює позиції Києва. Та навіть якщо перемир’я не відбудеться, західна допомога може стати вирішальною у стримуванні російського наступу, особливо коли українська промисловість здобуде новий імпульс. Проте сподіватися на швидке повернення ATACMS у гру було би надто оптимістично, зважаючи на актуальну політичну кон’юнктуру у Вашингтоні й давній опір Трампа «надмірній підтримці» Києва.
