Український суд уперше виніс вирок російському військовому за вбивство полоненого українського солдата. 27-річного Дмитра Курашова засуджено до довічного ув’язнення за розстріл бійця Віталія Годнюка, який склав зброю після захоплення його позиції у січні 2024 року.
Суд у Запоріжжі визнав Курашова винним у порушенні законів і звичаїв війни, поєднаному з умисним убивством. За даними слідства, Годнюк перебував у полоні й не чинив опору, коли російський військовий застрелив його у бліндажі.
Курашова захопили в полон українські сили невдовзі після інциденту разом із кількома російськими військовими. Під час судового процесу він визнав провину, але згодом перед журналістами заявив про невинуватість і висловив сподівання бути обміняним на українських полонених. “Я не планую оскаржувати вирок”, — сказав він після засідання.
Прокурор у справі Микита Маневський наголосив, що цей вирок має особливе значення для України:
“Це один із найтяжчих злочинів, і він не може залишитися без покарання. Це важливо не лише для справедливості, а й для утвердження міжнародного права”.
За даними Офісу Генерального прокурора, нині розслідується вбивство 322 українських військовополонених, які склали зброю або здалися в полон із початку російського вторгнення у 2022 році.
Курашов раніше відбував покарання за крадіжку в російській колонії, після чого був завербований до штурмових підрозділів “Шторм V” в обмін на дострокове звільнення. Під час бойових дій він втратив ліве око, що не завадило його участі у нових штурмах проти українських військ.
Його захисник наполягав на покаранні у вигляді 10 років позбавлення волі, але суд повністю задовольнив вимогу обвинувачення — довічне ув’язнення.
Представники ООН раніше повідомляли про “тривожне зростання кількості страт” українських полонених російськими військовими. Виконання смертних вироків щодо військовополонених є воєнним злочином згідно з Женевськими конвенціями.
Росія традиційно заперечує скоєння воєнних злочинів і заявляє, що її війська діють “у межах міжнародного права”. Водночас українська сторона наполягає, що подібні вироки є важливим кроком до невідворотності покарання за злочини проти полонених і цивільних.
