Після зустрічі з Володимиром Путіним у Алясці Дональд Трамп повідомив Володимиру Зеленському про можливість нових гарантій безпеки для України. Ідея передбачає залучення США та європейських партнерів до стримування майбутньої агресії Росії. Це стало несподіваним поворотом, адже раніше Білий дім не прагнув брати на себе такі зобов’язання.
У Києві новину зустріли з обережним оптимізмом. Українські депутати визнають: сама ідея — позитивний сигнал. Але водночас вони наголошують, що будь-які «розмиті» угоди можуть повторити долю Будапештського меморандуму, який не захистив країну від війни.
Парламентські комітети з питань оборони та закордонних справ підкреслюють: гарантії повинні бути юридично зобов’язуючими та передбачати конкретні механізми дій. Інакше це стане ще однією політичною декларацією без практичного змісту.
Разом із Зеленським до Вашингтона вирушать канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, президент Франції Еммануель Макрон, прем’єр Британії Кір Стармер, прем’єр Італії Джорджа Мелоні, президент Фінляндії Александер Стубб, а також керівники НАТО та ЄС.
Їхня присутність демонструє, що єдність Заходу залишається ключовим фактором у переговорах. Європа прагне уникнути сценарію, де США і Росія визначають умови без Києва.
Джорджа Мелоні запропонувала модель, схожу на статтю 5 Північноатлантичного договору: напад на Україну мав би трактуватись як напад на всіх партнерів. Формально країна не приєднуватиметься до НАТО, але отримає «колективну безпеку».
Однак українські парламентарі сумніваються: чи справді Кремль погодиться на систему, яка фактично повторює принцип Альянсу? І чи готовий Захід реально застосувати військові сили в разі нової атаки?
Проблема у тому, що Трамп паралельно відмовився від вимоги про перемир’я, заявивши, що слід укладати «широку мирну угоду». Це створює небезпечний прецедент: Москва може продовжувати наступ, поки тривають переговори, а Київ — втратити позиції.
«Я тут, щоб зупинити вбивства», – сказав президент Трамп дорогою на Аляску. Він виїхав з Анкориджа з фотографіями, на яких він і президент Володимир В. Путін жартують на червоній доріжці та в президентському лімузині, відомому як «Звір» — Даг Міллс
Таким чином, навіть обговорення гарантій може стати інструментом тиску, якщо їхній зміст не буде конкретизований і юридично закріплений.
Україна вже має гіркий досвід з Будапештським меморандумом 1994 року. Відмова від ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки з боку США, Британії та Росії виявилась пасткою: документ не передбачав реальних механізмів захисту.
Результат — окупація Криму у 2014 році, війна на Донбасі та повномасштабне вторгнення у 2022-му. Саме тому Київ нині вимагає конкретних гарантій: від розміщення іноземних військ до чітких алгоритмів реагування.
Можливість присутності західних військ
Ідея, яку обережно озвучив Трамп, включає потенційне розміщення американських військових після завершення конфлікту. Подібні плани вже обговорювалися у форматі «коаліції охочих» під егідою Франції, Британії та Німеччини.
Для Києва така присутність стала б справжнім стримуючим фактором. Проте в Європі досі немає єдності, хто саме готовий надати війська та на яких умовах.
Прем'єр-міністр Італії Джорджія Мелоні (ліворуч) та президент України Володимир Зеленський (праворуч) у Римі в січні — Ріккардо Антіміані
Важливо розуміти: будь-які гарантії безпеки викликають жорсткий спротив у Москві. Для Путіна вони виглядають як «НАТО під іншим іменем». У Кремлі бояться, що навіть без формального членства Україна отримає де-факто західний щит.
Це може стати причиною нового витка конфронтації, якщо домовленості не будуть зрозумілими і збалансованими.
Перспективи переговорів у Вашингтоні
На зустрічі у Білому домі Зеленський прагнутиме домогтися ясності:
- чи готові США взяти на себе конкретні зобов’язання;
- чи погодяться європейці забезпечити військову присутність;
- чи не стане нова угода лише повторенням помилок минулого.
Пропозиція Трампа відкриває вікно можливостей, але водночас містить серйозні ризики. Якщо гарантії будуть прописані чітко, з механізмами дій, це стане справжнім проривом у міжнародній безпеці. Якщо ж домовленості залишаться розмитими, світ отримає ще одну версію Будапешта.
Для Києва ключове — наполягати на юридично зобов’язуючих гарантіях, а для Заходу — усвідомити, що слабкі формулювання лише заохочують подальший реваншизм Кремля.
