З перших місяців повномасштабного вторгнення Росії, система супутникового інтернету Starlink від компанії SpaceX стала незамінним інструментом для українських військових, лікарень та державного управління. Коли звичайні мережі були зруйновані чи перебували під загрозою, Starlink забезпечував стабільний зв’язок. Завдяки цьому Україні вдалося зберегти координацію дій на передовій, передавати інформацію в реальному часі та підтримувати роботу критичних служб у тилу.
Понад 42 тисячі активних терміналів Starlink розгорнуто по всій країні. Вони працюють через понад 7 тисяч супутників, які обертаються на низькій орбіті. Це забезпечує високу швидкість передачі даних і мінімальну затримку, що особливо критично для управління безпілотниками, проведення розвідки, а також для координації гуманітарної допомоги у прифронтових районах.
Starlink також врятував десятки, а можливо й сотні життів, підтримуючи зв'язок у медичних закладах, де стабільність комунікацій є питанням життя і смерті. Багато українських лікарень у прифронтових зонах повністю перейшли на Starlink через руйнування традиційної інфраструктури.
Однак разом з життєвою необхідністю з’являється і стратегічна вразливість. Рішення про доступ до мережі Starlink часто залежать від особистої волі Ілона Маска. Це створює складну ситуацію: навіть попри офіційні контракти, остаточне слово щодо роботи мережі може залишитися за однією особою.
Яскравим прикладом такої вразливості став випадок 2022 року, коли Маск відмовився активувати Starlink над Кримом, чим фактично зірвав українську атаку на ворожі кораблі. У березні 2025 року він прямо заявив, що «вся лінія фронту впаде, якщо я вимкну Starlink». Такі слова є не просто попередженням, а нагадуванням про небезпечну монополізацію критичного ресурсу.
Політичні зв’язки Маска, зокрема його роль старшого радника Дональда Трампа, викликають дедалі більше занепокоєння серед європейських союзників України. Зв’язок, який залежить від настроїв мільярдера, — це серйозний ризик у контексті війни та національної безпеки.
Європейські чиновники активно шукають варіанти, які могли б зменшити залежність від Starlink. Одним з можливих партнерів є франко-британський оператор супутникового зв’язку Eutelsat. Його генеральна директорка Єва Бернеке відкрито визнала, що компанія не здатна повністю замінити Starlink, проте може бути резервним джерелом зв’язку в критичних ситуаціях.
Eutelsat має лише близько 600 супутників і термінали, які значно поступаються мобільністю та швидкістю своїм аналогам від SpaceX. Тим не менш, компанія запропонувала розміщення кількох тисяч терміналів в стратегічних точках України. Для реалізації цього плану потрібна значна фінансова підтримка з боку Європейського Союзу.
Наразі тривають перемовини між Eutelsat, Єврокомісією та урядами країн-членів щодо запуску додаткових супутників та виробництва нових терміналів. Але навіть у найкращому випадку, ця ініціатива не зможе задовольнити всі потреби України найближчим часом.
Окрім короткострокових рішень, ЄС також працює над запуском власного супутникового сузір’я IRIS² — стратегічного проєкту, що має забезпечити континентальну незалежність у сфері супутникового інтернету. Цей проєкт обіцяє стати повноцінною альтернативою Starlink, але його реалізація планується лише на початок 2030-х років.
Запуск IRIS² вже стикається з труднощами: затримки, перевитрати бюджету, нестача координації між країнами-членами. Водночас війна в Україні вимагає рішень вже сьогодні. Українська держава не може чекати ще 5 чи 10 років, щоб отримати стабільне й безпечне з’єднання, яке не буде залежати від приватних інтересів американських мільярдерів.
Хоча IRIS² є важливим кроком для стратегічної автономії Європи, його впровадження не знімає нагальної потреби у пошуку інших способів підтримки України у сфері цифрової безпеки та зв’язку.
Питання зв’язку — це не просто технічна проблема. У сучасній війні комунікація стає зброєю. Контроль над інформацією, доступом до неї та її передачею може змінити хід бою. Україна на передовій цієї цифрової битви, і будь-яке порушення зв’язку може мати катастрофічні наслідки.
Starlink, попри всі свої недоліки, наразі залишається незамінною опорою для української оборони та цивільного життя. Його відключення чи обмеження може створити хаос на фронті, зупинити гуманітарні операції та поставити під загрозу життєво важливі структури країни.
Європа мусить не тільки шукати альтернативи, а й бути готовою фінансово й технічно підтримати Україну у критичний момент. Водночас, Києву потрібно вже зараз розробляти власні проєкти у сфері зв’язку, які дадуть змогу зменшити стратегічну залежність від іноземних приватних гравців.
Це питання національної безпеки, цифрового суверенітету та виживання. І саме тому воно потребує максимальної уваги — не лише з боку держави, але й міжнародної спільноти.
