Вручення нагороди, що викликало суспільний резонанс
13 вересня 2025 року відбулася дев’ята церемонія Національної кінопремії «Золота дзиґа». Серед переможців виявився актор Костянтин Темляк, який отримав статуетку за найкращу чоловічу роль у фільмі «БожеВільні». Це рішення стало причиною гострої дискусії, адже напередодні актора публічно звинуватили у домашньому насильстві та недопустимих діях стосовно неповнолітньої.
Українська кіноакадемія у своєму зверненні підкреслила, що відзначила не особистість актора, а саме його роль. Проте сам факт нагородження у суспільстві сприйняли як суперечливий сигнал. Виконавча директорка Анна Мачух наголосила, що нинішній регламент не передбачає відкликання вже ухваленого рішення членів кіноакадемії.
Водночас керівництво інституції повідомило, що ініціює зміни у правилах, щоб у подальшому мати інструмент реагування на випадки, коли поведінка митців стає предметом кримінальних проваджень і моральних дискусій.
Аргументи кіноакадемії та можливі зміни
Анна Мачух пояснила, що результати премії визначалися шляхом голосування 594 членів і членкинь академії. Саме вони більшістю голосів ухвалили рішення про нагородження Темляка. Втім, статут не дозволяє скасувати підсумки голосування навіть у разі нових обставин, які можуть змінити суспільне сприйняття переможця.
Тому дирекція Української кіноакадемії звернулася до Правління та Наглядової ради з пропозицією внести зміни до регламенту. Зокрема, планується надати можливість відкликати нагороду після додаткового голосування, якщо ситуація навколо переможця виходить за межі професійного поля.
За словами Мачух, подібні нововведення покликані не лише врегулювати конкретний випадок, а й створити прецедент для всієї індустрії. Адже сучасне суспільство очікує від культурних інституцій не тільки відзнак за творчі досягнення, а й чіткої моральної позиції.
Обвинувачення проти Костянтина Темляка
Костянтин Темляк відомий глядачам завдяки численним ролям у театрі та кіно. Він грав у виставах «Театру на Подолі», а також у фільмах «Кіборги», «І будуть люди», «Будинок "Слово": Нескінченний роман», «Смак свободи» та інших. Попри визнання, його ім’я сьогодні асоціюється не лише з творчими здобутками, а й із серйозними обвинуваченнями.
8 серпня 2025 року Анастасія Соловйова оприлюднила історію своїх стосунків з актором. Вона заявила про багаторічне домашнє насильство, якого зазнавала. За її словами, Темляк застосовував фізичний тиск, принижував, контролював, а також погрожував самогубством у разі розриву. Ці дії призвели до психологічних травм, включно з депресією та тривожним розладом.
Темляк відреагував на публікацію, частково визнавши свою провину. Він підтвердив, що неодноразово дозволяв собі завдавати шкоди партнерці, за що вибачався, і заявив про готовність понести відповідальність. Але саме це зізнання тільки посилило суспільний осуд.
Після заяви Соловйової з’явилося ще одне свідчення. Співачка Manita розповіла, що у 2023 році, коли їй було 15 років, актор надсилав їй повідомлення сексуального характеру. Хоча згодом він перепросив, сам факт ставить під серйозний сумнів його моральні якості.
Суперечність між мистецтвом і моральними принципами
Ситуація з Темляком стала болючим випробуванням для української кіноспільноти. З одного боку, існує прагнення визнавати якісні роботи незалежно від особистості творця. З іншого – суспільство не готове відокремлювати мистецтво від поведінки людини, особливо якщо йдеться про насильство.
Українська кіноакадемія у своїх заявах наголосила, що виступає проти будь-яких проявів насильства. Проте на практиці саме її рішення про нагородження актора стало предметом критики, бо воно виглядало як відсутність чутливості до голосу постраждалих.
Етична дилема полягає у тому, чи можна визнавати мистецькі здобутки людини, поведінка якої завдає шкоди іншим. І чи має суспільство право вимагати, щоб культурні інституції враховували не тільки професійні, а й моральні критерії.
Майбутнє української кінопремії та суспільні очікування
Нинішній скандал може стати переломним моментом у формуванні нових стандартів. Якщо пропозицію Української кіноакадемії ухвалять, то вже наступні премії матимуть механізм для перегляду результатів у випадку серйозних звинувачень проти номінантів.
Водночас важливо, щоб ці зміни не перетворилися лише на формальність. Суспільство очікує від інституцій прозорості, відповідальності та готовності відкрито говорити про болючі теми. Це означає підтримку постраждалих, створення середовища, де їх голос не загубиться серед мистецьких дискусій.
Для українського кіно цей виклик може стати точкою зростання. Адже справжнє мистецтво не може існувати у відриві від реальності та людських цінностей. І кожна нагорода має не лише відзначати талант, а й демонструвати моральну зрілість спільноти, яка її вручає.
