Оскільки Україна відчайдушно потребує солдатів для зміцнення своєї слабкої оборони від російського вторгнення, українські посольства тимчасово призупинили консульські послуги для чоловіків призовного віку, створюючи новий тиск на них, щоб вони повернулися додому воювати.
Призупинення обслуговування громадян, зокрема, продовження терміну дії паспортів, є попереднім кроком до нового закону про мобілізацію, який набуде чинності 18 травня. Він вимагатиме від усіх чоловіків у віці від 18 до 60 років протягом 60 днів оновити свою особисту інформацію в місцевому військкоматі.
Воєнний стан, що діє з початку російського вторгнення в лютому 2022 року, забороняє чоловікам у віці від 18 до 60 років залишати країну. Але багато чоловіків, які боялися, що їх відправлять на фронт, втекли. Тисячі інших вже жили за кордоном. Тепер усі вони стикаються з тиском нових правил, які можуть обмежити їхні пересування.
«Ми всі відчули, що у нас вирвали ґрунт з-під ніг, - сказав Олександр, 42-річний киянин, який зараз мешкає в Австрії. «Що Україна більше не хоче нас підтримувати». Як і інші чоловіки, опитані для цієї статті, Олександр погодився говорити за умови, що його будуть називати лише на ім'я, оскільки він боявся остракізму або інших наслідків.
Прихильники закону про мобілізацію кажуть, що чоловіки, які живуть за межами України - а їх потенційно можуть бути десятки тисяч - недостатньо підтримують свою країну в час, коли вона найбільше цього потребує.
Українські чиновники наполягають на тому, що закон про мобілізацію додасть «справедливості» призову, усунувши багато винятків і впорядкувавши процес призову. Вони також кажуть, що уряд терміново потребує точної інформації про тих громадян, які мають право на військовий обов'язок.
В Україні чоловіки, які нададуть свої дані до військкомату, отримають документи, які вони потім повинні будуть пред'являти при здійсненні будь-яких офіційних дій в Україні, таких як реєстрація шлюбу або отримання водійських прав. Ті, хто проживає за кордоном, потребуватимуть такої ж документації для отримання консульських послуг.
У телефонному інтерв'ю Олександр, який живе в Австрії ще до вторгнення, сказав, що відчуває себе переслідуваним, ніби український уряд полює на нього. «Це було зроблено як “йди до біса” - “ми тебе зараз спіймаємо, зробимо тобі погано, покараємо”, - сказав він.
«Я не боюся смерті, - додав Олександр. «Найбільше я боюся потрапити в полон і зазнати тортур».
Інші чоловіки, на яких спрямована ця політика, висловлювали подібний гнів. А вимоги закону про мобілізацію проливають нове світло на поглиблення розколу між тими, хто пішов на фронт, і тими, хто не пішов, між сім'ями, чиї близькі щодня наражаються на небезпеку, і тими, хто живе в безпеці, в деяких випадках за багато тисяч кілометрів від них.
За словами київських чиновників, у разі успіху закон про мобілізацію може забезпечити сотні тисяч нових солдатів для участі у військових діях - війська, які вкрай необхідні, щоб зупинити нещодавнє просування Росії.
«Жодних обмежень чи примусового повернення громадян України будь-якої статі чи віку до країни, яка перебуває у стані війни, не буде», - заявила віце-прем'єр-міністр України Ольга Стефанішина в коментарі, опублікованому Deutsche Welle у вівторок. Але вона додала: «У питаннях війни немає простих рішень, і давайте не забувати, що війна триває, і ми повинні її виграти».
Скільки українських чоловіків може бути відмовлено в консульських послугах, невідомо. Багато чоловіків виїхали з України легально - на лікування або навчання, серед інших причин.
Представники Міністерства закордонних справ України кажуть, що вони намагаються зібрати загальну кількість тих, хто живе за кордоном. У суботу в інтерв'ю польському телеканалу TVN24 посол України у Варшаві Василь Зварич заявив, що українська влада «оцінює, що тільки в Польщі перебувають десятки тисяч людей призовного віку».
38-річний Андрій, який живе в Польщі, сказав, що вважає, що український уряд діє поспішно. «Я відчуваю, що країна, яку я люблю і плекаю, поводиться як незрілий, ображений підліток, - сказав Андрій.
«Я завжди позиціонував себе і буду позиціонувати себе як українець в будь-яких ситуаціях, - сказав він. «Але якщо держава вважає мене зрадником, мушу визнати, що це не дуже приємне відчуття для мене на даний момент».
Через кілька тижнів після прийняття Верховною Радою України закону про мобілізацію, цей захід продовжує викликати стільки ж запитань, скільки і відповідей, і багато українських чоловіків намагаються зрозуміти, що він може означати для них особисто.
Закон створює окремі проблеми для тисяч людей, які втекли, щоб уникнути призову, що може призвести до того, що вони застрягнуть на місці, будуть змушені просити притулку або опиняться в правовій невизначеності.
Деякі з них заявили, що відчувають себе зрадженими, а інші побоюються, що український уряд може вдатися до ще більш драконівських заходів для поповнення армії - можливо, примушуючи чоловіків, які живуть за межами країни, повертатися в Україну.
Деякі чоловіки сказали, що розуміють позицію уряду. 35-річний Савелій, який живе в Лондоні, сказав, що уряд був змушений вибирати з низки поганих варіантів.
«Дещо з цього стосується відновлення певного балансу, - сказав Савелій. «Несправедливо, що чоловіки в Україні змушені так жити зараз». Він додав: «Є відчуття, що ми, чоловіки, які живуть за межами країни, маємо більше привілеїв і свобод».
«Але ситуація не є чорно-білою, - додав він. «Є люди, які все ще живуть в країні і роблять вигляд, що війни немає, і люди, які живуть за її межами, які щодня працюють, щоб підтримати Україну».
Європейські чиновники, схоже, розділилися в думках щодо перспективи змусити українських чоловіків повернутися додому і воювати.
Аннелі Вікс, радник міністра внутрішніх справ Естонії, заявила у вівторок, що її країна «не має плану примусової репатріації громадян України, які легально проживають в Естонії і втекли через війну», повідомляють місцеві ЗМІ.
Але інші були менш категоричними. «Ми точно не будемо захищати тих, хто ухиляється від призову», - заявив заступник міністра закордонних справ Польщі Анджей Шейна в ефірі польського телебачення.
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба назвав обмеження консульських послуг питанням елементарної справедливості, але навіть деякі чоловіки, яких нові правила не торкнулися одразу, заявили, що вони незадоволені.
53-річний Олександр, який мешкає у Британії, каже, що його паспорт був дійсний ще три роки. «Особисто мені це не спричинило жодних незручностей, хоча це і прикро, адже я не порушував чинних законів України», - сказав Олександр.
«Але я не виключаю, що послуги можуть знадобитися. Що робити в такому випадку, я не планую", - додав він.
Олександр сказав, що він «ніколи не переставав бути українцем» і «хотів би повернутися і бути корисним» в майбутньому. Але наразі він має «серйозні сумніви щодо повернення», оскільки «не готовий довірити своє життя» нинішній владі.
36-річний Владислав, який живе в Іспанії, каже, що виїхав з України легально, користуючись пільгою для чоловіків, які мають трьох і більше дітей. Коли новий електронний реєстр почне діяти, Владислав сказав, що він «негайно зареєструється» і надасть свої дані.
Проте, за його словами, він побоюється, що на тих, хто живе за кордоном, можуть чекати нові обмеження, наприклад, блокування доступу до українських банківських рахунків.
«Якщо раптом почнуть блокувати, просто так, то для мене особисто це буде не дуже добре, - каже Владислав. «Тому що я веду бізнес в Україні і плачу там податки». Він додав: «Якщо я раптом втрачу доступ до банківських послуг, то мені доведеться повністю перейти на проживання в ЄС».
40-річний Василь, який живе в Німеччині, сказав, що подав заяву на отримання другого паспорта, але тепер сумнівається, чи отримає його. Василь вважає, що найбільша небезпека закону полягає в тому, що він посіє розкол серед українців. «Росія не знищить Україну сама, доки українці їй не допоможуть», - сказав він.
«Такими діями», - сказав він, - уряд «просто спалив мости для багатьох, чиє життя вміщається у валізі - в тому числі для жінок і дітей».
Василь сказав, що він часто думає про друга, який служить на передовій - «діалог без слів», за його словами. Цей друг - «єдина людина, перед якою мені не соромно», - сказав він.
«Можливо, він не захоче зі мною розмовляти, - каже Василь. «Але я хочу, щоб він мене зрозумів».
