Українці, які втекли від бойових дій і переїхали до Великобританії за візовими схемами, стикаються з небезпечним прецедентом: британський Home Office відмовляє їм у статусі біженця, аргументуючи це тим, що вони можуть переселитися в «безпечні регіони» України.
Незважаючи на знищені будинки в зонах активних обстрілів, обіцянки міжнародного гуманітарного права та умови Європейської конвенції з прав людини, багато заявників залишаються у стані невизначеності та страху.
Багато сімей сподіваються на можливість отримати settlement — дозвіл на тривале перебування та роботу, можливість віддати дітей до британських шкіл і отримати доступ до соціальних виплат та національної медичної служби (NHS).
Однак оновлені в січні 2025 року вказівки Home Office вважають Київську область та захід України «загалом безпечними», тож претенденти на притулок, які виїхали з Донецька, Маріуполя, Одеси чи Херсона, отримують стандартні листи відмови.
У цих документах констатується, що вони не зазнають переслідувань і можуть звернутися до UNHCR для допомоги у внутрішньому переселенні.
Адвокатка Sterling Law Галина Семчак зазначає, що щотижня консультує вразливі категорії: одиноких матерів, вагітних жінок, людей з інвалідністю та сім’ї з малими дітьми.
Приклад із Одеської області: чоловіку Олександру Збицькому відмовили, хоча під час розгляду його справи в його районі сталася ракетна атака з жертвами, а місто залишилося без медичного забезпечення та електропостачання. Тепер йому загрожує примусове повернення, де він може бути призваний на військову службу.
Відсутність комплексної оцінки ризиків в Україні суперечить юридичним нормам: статті 3 (захист від нелюдського поводження) та 8 (право на сімейне життя) Європейської конвенції мають враховувати індивідуальні обставини. Натомість формальні відмови змушують людей роками жити в очікуванні апеляцій, втрачаючи статус резидента та роботу. Двофазні візи Home Office (Homes for Ukraine та статус порядку сімейного влаштування) не покривають довгострокові потреби, створюючи психологічний тягар та загрозу безпритульності.
Правозахисники застерігають: поняття «безпечний регіон» у сучасній Україні є умовним. Навіть у Львівській чи Рівненській областях щодня фіксують авіаудари по цивільній інфраструктурі; метеозони залишаються вразливими до ракетних обстрілів, а потік внутрішньо переміщених осіб перевантажує місцеві громади. Багато переселенців у центральних областях не отримують житло та соціальну підтримку, тому не можуть «переселитися без ризику голоду чи холодів».
Політикa біженців у Британії також має геополітичний вимір: уряд прагне зменшити наплив мігрантів і стримати додаткові витрати на соціальні виплати. Нещодавня статистика Home Office за 2024–2025 роки показує, що з 771 української заявки лише 47 отримали статус біженця і 724 — гуманітарний захист. Решта — у «чорному списку» очікування або відмов. Ці цифри демонструють, що нові правила підвищили бар’єри для українців, які втратили все внаслідок війни
Організації Refugee Council та British Red Cross закликають перезавантажити імміграційну політику. Реформу пропонують базувати на регулярних моніторингах ситуації в Україні, гнучкому підході до кожного заявника та розширенні програм settlement. Досвід інших європейських країн показує, що колективні рішення та централізовані процедури пришвидшують прийняття рішень та знижують корупційні ризики.
Поки що деякі громади в Англії, Шотландії та Уельсі самостійно підтримують українців через волонтерські житлові ініціативи, мовні курси та юридичні клініки. Однак без уніфікованої державної стратегії тисячі сімей й надалі залишатимуться у стані «внутрішньої еміграції» — не в Україні й не в Британії. Це підриває їхнє право на освіту, медичне обслуговування, роботу та стабільне житло.
Усвідомлення того, що навіть після втечі від війни українці стикаються з бюрократичними бар’єрами, ставить під сумнів гуманітарний імідж Великобританії. Адвокати та активісти закликають уряд виконати міжнародні зобов’язання, спростити процедури підтримки та скасувати сумнівні критерії «безпечних регіонів». Адже люди, які рятуються від ракет і артилерії, не можуть ризикувати поверненням у зруйновані міста.
