У 2025 році Каннський кінофестиваль знову відкриє свої двері для українського кіно. Цього разу увагу міжнародної спільноти привернула документальна стрічка "Мілітантропос". Фільм, відібраний до престижної паралельної програми "Двотижневик режисерів", не лише репрезентує українське кіно, а й виводить у світ важливу розмову про трансформацію людини в умовах війни.
Це особлива подія для української кінематографії, адже наразі "Мілітантропос" — єдиний повнометражний український фільм у програмі Канн цього року. Подібне визнання — результат не тільки унікального задуму авторів, а й наполегливої праці команди, яка від початку війни бореться за те, щоб українські голоси звучали гучно на міжнародній арені.
Серед ключових учасників проєкту — режисерка Аліна Горлова, відома своєю роботою "Цей дощ ніколи не скінчиться", а також режисерка Єлизавета Сміт і Семен Мозговий. Разом із командою операторів вони створили кіно, яке не залишає байдужим. Проєкт підтримали міжнародні фонди, зокрема IDFA Bertha Fund, який надав фінансування у розмірі 25 тисяч євро.
Назва "Мілітантропос" — неологізм, створений командою проєкту, який поєднує латинське "milit" (воїн) та грецьке "antropos" (людина). Цей термін стає філософським стейтментом усього фільму, відображаючи суть людини, яка опиняється в стані війни. Стрічка досліджує, як війна змінює людську сутність, викликаючи внутрішню та зовнішню трансформацію.
Фільм задуманий як кінотриптих, що складається з трьох частин: "MILITANTROPOS", "PALINGENESION" та "COSMOMORPHOSIS". Кожна з них триває близько 70 хвилин і має на меті осмислення різних аспектів досвіду війни — індивідуального, просторового та глобального. Це спроба зазирнути в глибини психіки, в соціальні зсуви й у те, як змінюється не лише особистість, а й сам світ.
Мова фільму — кінематографічна, з елементами абстрактного наративу, художніми прийомами та монтажними експериментами. Це не просто документ — це естетично складна і візуально глибока спроба осмислити сучасність.
Проєкт об'єднав талановитих митців із різних сфер. До творчого об'єднання Tabor увійшли Аліна Горлова, Єлизавета Сміт, Семен Мозговий, оператори В’ячеслав Цвєтков, Христина Лізогуб та Денис Мельник. Така команда — це симбіоз досвіду, естетики і новаторства, який дозволив створити продукт світового рівня.
Особливою є також участь українського філософа і військовослужбовця Олександра Комарова, який приєднався до команди, додаючи фільму глибину осмислення теми. Сценаристом виступив Максим Наконечний, режисер фільму "Бачення метелика", прем’єра якого відбулася у Каннах у 2022 році.
Продюсуванням займався Євген Рачковський — український продюсер, який вже має досвід роботи у копродукційних проєктах, зокрема над стрічкою про FEMEN "Оксана". Участь MISCHIEF FILMS (Австрія) та LES VALSEURS BORDEAUX (Франція) зробила "Мілітантропос" справжнім європейським проєктом, який водночас глибоко український за духом.
"Двотижневик режисерів" — паралельна програма Каннського фестивалю, що була заснована у 1969 році як простір для режисерських експериментів. Саме тут свої перші великі прем’єри представляли Мартін Скорсезе, Джим Джармуш, Джордж Лукас. Участь у цій програмі — своєрідне визнання режисерського голосу, що вирізняється серед інших.
Для України така участь має особливе значення. Це не лише можливість показати світові правду про війну, а й утвердити українське мистецтво як таке, що здатне вести діалог з глядачами різних культур. Стрічка "Мілітантропос" — це не лише про війну, а й про людську гідність, про пошук сенсу, про втрати й перетворення.
Це кіно, що змушує думати, відчувати, переосмислювати. Його участь у "Двотижневику режисерів" — не просто успіх, а крок до того, щоб український голос не зникав, а звучав впевнено й сильно у світовій культурній дискусії.
"Мілітантропос" — це не лише мистецький акт, а й соціальний, філософський, людський. Його поява на Каннському фестивалі — це свідчення того, що навіть у найтемніші часи українські митці здатні створювати щось глибоке, чесне, сміливе.
Фільм піднімає теми, які залишаються болючими для багатьох: як війна змінює наше сприйняття реальності, як формується нова етика виживання, як мистецтво допомагає осмислити травму і перетворити її на силу. Він демонструє, що українська культура не зупиняється, а трансформується, адаптується, знаходить нові форми існування.
Сьогодні "Мілітантропос" — це не лише кінопроєкт, а й культурне явище. Історія про те, як крізь війну можна пробитися до істини, і як мистецтво здатне бути інструментом не лише споглядання, а й перетворення світу.
