Погрози президента Росії Володимира Путіна застосувати ядерну зброю проти країн Заходу знову викликали хвилю тривоги серед росіян, але реакції виявилися неоднозначними. У той час як державні ЗМІ та проросійські соцмережі посилюють войовничу риторику, багато громадян сприймають такі заяви із сарказмом або байдужістю.
У четвер увечері Путін заявив про запуск нової ракети середньої дальності «Орешник» у відповідь на використання Україною американських і британських ракет на території Росії. Він також попередив, що Москва може завдати удару по країнах, які підтримують такі атаки.
Для Заходу ці події стали сигналом ескалації, отримавши осуд як черговий виток конфлікту. Водночас у Росії їх подавали як демонстрацію сили, яка має змусити супротивників «тремтіти від страху».
Ура-патріотизм у ЗМІ
Державні телеканали на кшталт «Россия-1» із захопленням описували можливості ракети «Орешник», демонструючи графіку, яка показувала, як ракети досягають європейських столиць, включно з Лондоном. Ведуча Ольга Скабєєва назвала запуск актом «великодушності», оскільки Росія попередила США, щоб уникнути Третьої світової війни.
Державні медіа активно просували ідею про те, що ці дії Кремля є відповіддю на західну агресію. Водночас вони зосереджувалися на тому, що новина стала глобальною, цитуючи міжнародну пресу та наголошуючи, що Росія отримала заголовки по всьому світу.
У проросійських блогах і Telegram-каналах війна подавалася як «героїчна боротьба» Росії проти Заходу. З’явилися навіть меми з Путіним у стилі бойовика: «Орешник. Прем’єра в Дніпрі, 21 листопада 2024 року».
Минулого місяця артилерійський підрозділ української 68-ї егерської бригади на російських позиціях поблизу міста Селидове в Україні. Тайлер Хікс
Розкол у суспільстві
Однак реакція пересічних росіян була далекою від одностайної підтримки. Багато хто відчуває тривогу, апатію або сарказм.
«Іноді здається, що мені вже байдуже. Ти звикаєш до постійного шуму пропаганди, але запуск міжконтинентальної ракети — це вже інше», — зізналася Ольга, 50-річна викладачка з Москви. Вона впевнена, що Путін лише блефує, але визнає, що така риторика створює напруження.
У соцмережах, присвячених локальним новинам, громадяни висловлювали різні думки. У Ростові-на-Дону один із користувачів написав: «Ми відкотилися на 25 років назад у розвитку — заради чого?»
У прикордонному Курську, який опинився в зоні бойових дій, деякі схвалювали атаку на Україну, але інші саркастично питали, чи евакуюватиме влада населення, якщо удари почнуться у відповідь.
Опитування: страх і прийняття
Опитування показують, що все більше росіян починають підтримувати жорсткі заходи Кремля, включно з ядерними погрозами. За даними незалежного «Левада-центру», кількість тих, хто вважає використання ядерної зброї прийнятним, зросла до 34%.
«Ця тема раніше була табу в Росії. Але зараз дедалі більше еліт і звичайних громадян вважають, що Захід має зрозуміти серйозність наших намірів», — зазначив директор центру Денис Волков.
Водночас половина опитаних все ще вважає використання ядерної зброї неприпустимим. Проте пропаганда та риторика Кремля поступово зрушують цю межу.
Президент Байден вітає президента України Володимира Зеленського в ООН у середу. У своїй заяві пан Байден пообіцяв «продовжувати збільшувати витрати Росії на її війну». Хайюнь Цзян
Економічні наслідки і тінь війни
Запуск «Орешника» збігся з новим пакетом санкцій США проти Росії, що ще більше послабило рубль. У п’ятницю валюта досягла найнижчого рівня з березня 2022 року.
Для багатьох росіян загроза війни зі Заходом стала повсякденним тлом життя. Апатія та безсилля — головні емоції, які описують сьогоднішній стан суспільства.
«Він не сказав, чи будуть використовувати ядерну зброю. Але чи обов’язково це робити зараз? Хоч би почекали до свят», — саркастично прокоментувала у Telegram Ксенія Собчак.
Риторика для внутрішнього і зовнішнього споживача
Оголошення Путіна, попри напускну «миролюбність» на міжнародній арені, виглядає як спроба залякати Захід і водночас зміцнити підтримку серед населення.
Для багатьох це черговий доказ того, що Кремль готовий піти на будь-які заходи, щоб утримати владу та змусити світ рахуватися зі своїми умовами. Проте, за фасадом ура-патріотизму, все більше росіян замислюються над тим, до чого веде їхня країна.
Хоча державні медіа продовжують малювати картину «героїчної боротьби», тривога, сарказм і економічна криза не можуть залишитися непоміченими. Питання в тому, як довго росіяни зможуть витримувати таке напруження — і що станеться, якщо це напруження перейде межу.
