В Україні набирає обертів одна з найрезонансніших дискусій останніх років. Уже найближчим часом Верховна Рада може розглянути законопроєкт, який передбачає декриміналізацію виробництва та поширення порнографії за участю повнолітніх осіб. Документ планують винести на голосування під час пленарного тижня 25–29 травня.
Автор законопроєкту, народний депутат Ярослав Железняк, заявив, що документ уже включений до порядку денного парламенту, а наразі триває активний збір голосів серед депутатів. За його словами, усі зауваження, які раніше блокували просування ініціативи, вдалося врегулювати.
Навколо законопроєкту точаться гострі суперечки. Для одних це спроба захистити права повнолітніх громадян і зупинити зловживання з боку правоохоронної системи. Для інших — загроза суспільній моралі та традиційним цінностям. Проте автори документа наголошують: йдеться насамперед про ліквідацію корупційних схем, які роками існували навколо кримінального переслідування дорослого контенту.
Сьогодні в Україні діє стаття 301 Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за ввезення, виготовлення та поширення порнографії. Максимальне покарання — до семи років позбавлення волі. Водночас закон фактично не розрізняє комерційне виробництво контенту для продажу та приватне створення інтимних матеріалів між повнолітніми людьми.
Саме ця правова невизначеність останніми роками призвела до численних абсурдних ситуацій. У судах опинялися громадяни, яких переслідували навіть за наявність відвертих фото чи відео у власних телефонах або особистому листуванні. Подібні випадки дедалі частіше викликали обурення в суспільстві та ставили питання про доцільність існування таких норм у сучасному законодавстві.
Законопроєкт пропонує скасувати кримінальну відповідальність за добровільне створення та поширення порнографічного контенту між повнолітніми особами. При цьому документ передбачає значно жорсткіше покарання за втягнення неповнолітніх у створення такого контенту або його розповсюдження серед дітей.
Одним із головних аргументів прихильників реформи стала масштабна корупція, яка виникла навколо заборони порноіндустрії. Поштовхом до активізації дискусії стала нещодавня спецоперація Офісу генерального прокурора та СБУ, під час якої було викрито схеми так званого “кришування” діяльності “порно-офісів”.
За даними слідства, посадовці правоохоронних органів отримували щомісячні хабарі за невтручання у роботу компаній та агенцій, пов’язаних із виробництвом контенту для дорослих. Слідчі встановили, що в окремих регіонах суми “абонплати” сягали десятків тисяч доларів на місяць.
Йдеться, зокрема, про діяльність так званих OnlyFans-агенцій — структур, які допомагають моделям просувати сторінки, вести комунікацію з підписниками та продавати контент. Формально така діяльність в Україні залишається кримінально караною, однак фактично ринок існує роками та приносить величезні прибутки.
Саме криміналізація цієї сфери, як стверджують прихильники законопроєкту, створила ідеальні умови для шантажу, тиску та хабарництва. Моделі, адміністратори платформ і навіть звичайні громадяни опинялися під загрозою кримінального переслідування, що дозволяло недоброчесним правоохоронцям вимагати гроші за “вирішення питань”.
Окремий резонанс викликала ситуація з оподаткуванням доходів моделей OnlyFans. Попри кримінальну відповідальність за виробництво порно, держава одночасно вимагала від творців такого контенту сплачувати податки із зароблених коштів. Податкова служба отримала дані про тисячі українців, які заробляли на платформі, після чого почала надсилати вимоги щодо сплати податків.
Згодом доступ до цих списків отримали й правоохоронні органи. У медіа неодноразово з’являлися повідомлення про обшуки, погрози відкриттям кримінальних справ та вимагання хабарів у моделей. Саме ці історії стали одним із найсильніших аргументів на користь декриміналізації.
Не менш важливим аспектом є фінансові витрати держави. Щороку правоохоронці відкривають близько півтори тисячі кримінальних проваджень, пов’язаних із порнографією за участю повнолітніх. Для розслідувань проводяться контрольні закупівлі контенту, експертизи відео та фото, слідчі дії, які фінансуються з державного бюджету.
За приблизними оцінками, лише за останні кілька років на такі розслідування могли бути витрачені десятки мільйонів гривень. Критики нинішньої системи переконані: ці ресурси правоохоронці могли б спрямувати на боротьбу зі справді небезпечними злочинами.
Попри це, противники законопроєкту наполягають, що декриміналізація може негативно вплинути на моральний клімат у суспільстві. Частина політиків та представників силових структур заявляють, що легалізація дорослого контенту суперечить українським традиціям та створює небезпечний прецедент.
Однак суспільна дискусія вже вийшла далеко за межі питання моралі. Для багатьох українців це стало питанням меж втручання держави в приватне життя громадян, ефективності роботи правоохоронної системи та боротьби з корупцією.
Чи вистачить голосів у парламенті для ухвалення законопроєкту — наразі невідомо. Але вже зараз очевидно: тема декриміналізації порнографії стала однією з найбільш гучних і суперечливих у сучасній українській політиці.
