Сигнали з Вашингтона про можливе завершення війни проти України стають дедалі голоснішими. Спеціальний посланець президента Дональда Трампа, Кіт Келлог, заявив, що угода щодо припинення війни «дуже близько», і переговори перебувають буквально «на останніх десяти метрах». Така оцінка стосується процесу, який офіційно не розкривається, проте все частіше обговорюється у ключових міжнародних столицях. У центрі уваги — питання контролю над Донбасом та майбутнє Запорізької АЕС, що робить потенційну угоду не просто військово-дипломатичною, а стратегічною.
Заяви Келлога пролунали на тлі найбільш смертоносного конфлікту в Європі після Другої світової війни. На його думку, подальший рух переговорів залежить від того, чи вдасться знайти компроміс із Москвою щодо статусу Донбасу та умов експлуатації найбільшої атомної станції Європи, яка перебуває під російським контролем. Для України питання Донбасу є фундаментальним, оскільки стосується територіальної цілісності, безпеки та довгострокового статусу окупованих регіонів.
Запорізька АЕС — не лише енергетичний актив, але й фактор ядерної безпеки. Під час попередніх обговорень розглядалося відновлення її роботи під контролем МАГАТЕ та можливість розподілу електроенергії між Україною та Росією. Такий підхід викликає занепокоєння, адже фактично легітимізує російський контроль над захопленим об’єктом. І якщо Донбас має політичну вагу, то АЕС — потенційний інструмент тиску.
Разом із тим Келлог наголосив, що найбільша проблема — саме територіальні питання. Статистика воєнних втрат лише підсилює драматизм: за його словами, сукупні бойові втрати обох сторін перевищили два мільйони осіб. Жодна зі сторін не розкриває достовірних цифр, проте масштаб втрат дозволяє говорити про безпрецедентний рівень кровопролиття для Європи за останні десятиліття. Для Вашингтона це додатковий аргумент на користь пришвидшення політичного врегулювання, яке могло б стати ознакою ефективності другого президентського терміну Трампа.
Росія сьогодні контролює приблизно п’яту частину України, зокрема всі окуповані території Донбасу, Крим, значну частину Запорізької та Херсонської областей. Для України це означає, що будь-яка формула миру може включати ризик фактичної втрати територій у межах «компромісу», на чому наполягає Кремль. У свою чергу у Вашингтоні не приховують прагнення зберегти мінімальний баланс інтересів між сторонами, що створює небезпечний простір для поступок.
Окреме занепокоєння викликають попередні варіанти американських пропозицій, які з’явилися у витоках минулого місяця. За даними медіа, у них фігурували обмеження на вступ України до НАТО, визнання фактичного контролю Росії над частиною територій та навіть поступки щодо переоснащення атомних об’єктів. Така логіка нагадує підхід «мир в обмін на територію», який для Києва означає довгострокову загрозу повторної агресії.
Офіційна позиція Кремля залишається жорсткою: Росія наполягає на врахуванні власних територіальних претензій і, за інформацією джерел, прагне зберегти контроль над Донбасом, визнаючи його ключовим елементом своєї «історичної» політики. Тим не менш, зі слів Келлога, переговори перебувають у вирішальній стадії, що створює ілюзію близького завершення війни, хоча умови не оприлюднюються.
Не менш тривожно виглядає інформація щодо майбутнього Запорізької АЕС — її запуск під міжнародним контролем може перетворитися на пункт політичного торгу. Кремль розуміє, що ядерний фактор залишається одним із найсильніших важелів, тому участь Росії в управлінні об’єктом є формою легітимізації окупації. Для України ж це питання стратегічної безпеки, що не може бути частиною тимчасового компромісу.
Окрім офіційних заяв, важливу роль відіграє неформальна дипломатія. Зустріч Володимира Зеленського з представниками Трампа — Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером — підтверджує, що саме оточення американського президента визначає логіку переговорів. Кремль заявив, що очікує більш активної ролі Кушнера у створенні проекту угоди. Це свідчить про те, що майбутня формула миру розробляється вузьким політичним колом.
Крім того, заяви про «близьке завершення війни» вже виконують певну інформаційну функцію. Вони можуть впливати на позицію Європи та послаблювати підтримку України, яка залежить від фінансових і військових ресурсів. У цьому сенсі Кремль прагне скористатися будь-якими сигналами Вашингтона, щоб посилити власні аргументи та сформувати наратив неминучості компромісу.
Однак головна інтрига полягає в тому, чи означає «близькість угоди» реальний мир або ж створення умов для нового циклу конфлікту. Якщо домовленості передбачатимуть збереження російського контролю над частиною територій, то війна може перейти у змінений формат, де відсутність бойових дій не означає припинення загрози. Саме тому Київ наголошує: мир можливий лише за умови відновлення територіальної цілісності.
І хоча у Вашингтоні підкреслюють прагнення до завершення конфлікту, будь-яка угода, яка залишить Україну з незахищеними кордонами та окупованими регіонами, створює небезпечний прецедент для міжнародного права. У глобальному вимірі це може змінити принципи безпеки в Європі та сформувати новий баланс сил між великими державами. Саме тому питання Донбасу та Запорізької АЕС — не просто деталі, а визначальні фактори майбутньої міжнародної безпеки.
