Пропозиція президента США Дональда Трампа обговорити перенесення переговорів між Росією та Україною до Ватикану не зустріла жодного офіційного коментаря з боку Святого Престолу, хоча італійські посадовці заявили про готовність папи прийняти обох лідерів.
Після телефонної розмови Трампа з Володимиром Путіним 19 травня 2025 року італійська прем’єрка Джорджія Мелоні повідомила, що Папа Лео XIV підтвердив їй свою «готовність» надати святкову арену для переговорів. Проте упродовж кількох днів пресслужба Ватикану не оприлюднила жодного підтвердження ані факту дзвінка, ані змісту розмови, що створює проактивну паузу в очікуваннях міжнародної спільноти.
Святіший Отець Лео XIV, обраний 8 травня 2025 року, провів першу загальну аудієнцію на площі Святого Петра 21 травня, присвятивши її закликам до гуманітарної допомоги для Гази та пом’якшення страждань цивільного населення.
Жодного слова про Україну не пролунало, хоча напередодні пресслужба Святого Престолу повідомляла про загальну політику «відкритості» до мирних переговорів у будь-яких конфліктах. Це мовчання може свідчити про бажання за нового понтифіка утримати Ватикан від політизації у разі трансферту, що відбувається «в розпал» періоду папської інтронизації.
Кардинал Державний Секретар П’єтро Паролін у промові 16 травня, не згадавши прямих контактів із Москвою чи Києвом, повторив, що Святіший Престол завжди «відкритий до надання лаштунків» для переговорів. За його словами, «ми завжди говорили обом сторонам — якщо ви хочете зустрітись, ми готові надати потрібну конфіденційність». Однак факт відсутності публічного запрошення є важливим сигналом: папський двір прагне зберегти за собою роль «посередника поза сценою», а не «розмінною монетою» в дипломатичних маневрах великих держав.
Італійський дослідник Ватикану Массимо Фаджолі вказує, що перехідний період між понтифікатами — особливо вперше за кілька десятиліть, коли папа обирається без тривалої вакантності катедри — є часом підвищеної чутливості. За його словами, «Ватикан прагне уникнути враження, що він підпорядковується політичним тискам, навіть якщо пропозиції можуть мати благородні наміри». Саме тому італійський уряд, за його ж словами, поки що не отримав офіційного запрошення, а позначена «готовність» відображає радше загальну декларацію, ніж конкретний план дій.
Члени мобільного добровольчого підрозділу протиповітряної оборони стоять поруч зі своїм кулеметом під час наймасовішого російського удару безпілотників на тлі нападу Росії на Україну в Київській області, Україна, 18 травня 2025 року. Станіслав Козлюк
У грудні 2019 року апостольський палац уже приймав лідерів Південного Судану на релігійно-дипломатичний саміт, під час якого Франциск на колінах благав учасників утриматися від подальшого кровопролиття. Тоді переговори відбувалися «за закритими дверима» і завершилися обміном меморандумом про припинення вогню. Проте відтоді Ватикан жодного разу не виступав безпосереднім організатором інших світових мирних діалогів, обмежуючись роллю непрямого медіатора.
Сучасний контекст війни в Україні ускладнюється різноманіттям майданчиків: від нормандського формату, який не проводив зустрічі з березня 2022 року, до переговорів в Анкарі та Стамбулі, де хоч і відбувався обмін полоненими, та були невдалі спроби обговорити припинення вогню. Ідея проведення зустрічі у Ватикані мала б символічно вивести процес «над політичними амбіціями» та підкреслити моральний авторитет Святого Престолу, але саме мовчання офіційних осіб робить шанси на швидке відновлення діалогу мінливими.
Дипломатичні джерела у Києві та Брюсселі вказують на ризик, що затягування з вибором місця переб’є темп мирного процесу. Офіційний представник українського МЗС зауважив, що неформальні контакти з представниками Святого Престолу йшли через посередників, але ні терміни, ні формат цих контактів поки що не визначені. Водночас в Європейській службі зовнішніх зв’язків наголошують: відсутність прогресу може бути використана Кремлем для дипломатичного гальмування, надаючи «дезінформаційний аргумент» про «недостатню зацікавленість Заходу» у пошуку компромісу.
Папа Лев XIV виступає перед ЗМІ у Ватикані. Альберто Піццолі
Погоджувати формат «папських переговорів» доведеться з огляду на протокольні нюанси: необхідність забезпечити безпеку учасників, організувати приватний доступ до Апостольського палацу без акредитації ЗМІ, а також продумати церемоніальну частину з урахуванням католицьких та православних традицій, адже українська делегація ймовірно включатиме представників ПЦУ та УГКЦ. Кожен із цих елементів потребує заздалегідь узгоджених домовленостей з італійським урядом та ватиканськими службами безпеки.
Найближчі тижні стануть вирішальними: чи зможуть сторони домовитися про чіткі дедлайни й підхід до переговорного процесу, чи папський дворець залишиться лише символічною опцією, яка ніколи не втілиться в реальні перемовини. Для України важливо не втрачати темпу посередницьких ініціатив, які могли б використати «легітимність» Ватикану, й одночасно працювати з іншими столицями, від Лондона до Вашингтона, щоб зберегти мобілізовану міжнародну підтримку.
З огляду на майбутні виклики, Європейський Союз може підготувати власну рамкову пропозицію щодо логістики та формату зустрічі, яка не суперечила б дипломатичному протоколу Ватикану. А в Києві уважно стежать, щоб будь-які «закулісні» кухонні домовленості не відтягували обмін військовополоненими та постачання безпекового обладнання на фронт.
Отже, мовчання Ватикану щодо пропозиції провести перемовини між Росією та Україною у себе вдома створює «невидиму перешкоду» на шляху до миру. Без чітких публічних підтверджень та узгодженого механізму реалізації ідея «молитовного майданчика» може залишитися лише красивою метафорою. Тим часом сторони конфлікту продовжують вести бойові дії, і кожен день зволікання додає нових витрат українській обороні та знижує довіру до миротворчого потенціалу міжнародних гарантій. Доля мирних переговорів у Ватикані залишається під питанням, і лише реальні дипломатичні кроки з обох боків допоможуть перетворити символічну «готовність» на конкретний шлях до завершення війни.
