Історична справа: чи можна притягнути іноземну державу до відповідальності у США?
Верховний суд США у п’ятницю, 21 лютого 2025 року, ухвалив рішення у справі, яка могла б змінити підхід до правосуддя у справах про історичні злочини. Суд одноголосно постановив, що група єврейських жертв Голокосту не може подати позов проти Угорщини у США з вимогою компенсації за майно, конфісковане угорською державною залізницею у 1944 році.
Йдеться про величезні масштаби розкрадань: сотні тисяч євреїв, депортованих до нацистських таборів смерті, втратили все своє майно, яке було офіційно оголошене "національним багатством" Угорщини.
Проте головне питання у справі стосувалося Закону про суверенний імунітет іноземних держав (Foreign Sovereign Immunities Act, FSIA) 1976 року. За цим законом, іноземні держави загалом не можуть бути відповідачами у судах США. Є винятки, зокрема для конфіскованого майна, але вони вимагають доказів, що це майно було «обміняне» на активи в США у зв’язку з комерційною діяльністю.
Що вирішив Верховний суд?
Позивачі, серед яких були як вижилі жертви Голокосту, так і їхні спадкоємці, наполягали, що конфісковане майно було продане, а отримані кошти згодом використовувалися Угорщиною у фінансових операціях із США – наприклад, для випуску облігацій або купівлі військової техніки.
Однак судді вирішили, що цього недостатньо.
"Угорщина здійснювала незліченні фінансові операції, пережила кілька змін режимів і отримала мільярди доларів доходів. На цьому тлі твердження, що комерційні транзакції у 2000-х роках пов’язані з конфіскованим майном у 1940-х, виглядає неправдоподібним," – написала у своєму рішенні суддя Соня Сотомайор.
Вона порівняла ситуацію із випадком, коли викрадений витвір мистецтва обмінюється на інший витвір мистецтва. Це можна відстежити. Але якщо продати цей твір, а гроші покласти на рахунок у банку, що використовується для різних комерційних операцій, – ланцюг зв’язку обривається.
Таким чином, Верховний суд визнав, що позивачі не змогли довести достатньо тісний зв’язок між конфіскованим майном і фінансовими потоками, що пройшли через Угорщину після Другої світової війни.
Моральний аспект: чи є справедливість для жертв Голокосту?
Суддя Сотомайор у своєму рішенні наголосила, що існує "моральний імператив" забезпечити справедливість для жертв Голокосту, поки вони ще живі.
Однак, за її словами, розширене трактування Закону про суверенний імунітет могло б підірвати міжнародні відносини США.
Сполучені Штати самі часто стають об’єктом судових позовів за кордоном: нині в судах понад 100 країн перебуває близько 1800 справ проти США. Якщо американські суди почнуть активно дозволяти позови проти іноземних держав, це може призвести до симетричних відповідних заходів.
Байден підтримав позицію Угорщини
Адміністрація Джо Байдена підтримала Угорщину у цій справі, заявивши, що дотримання суверенного імунітету іноземних держав сприяє "переконанню інших країн створювати механізми компенсації за порушення прав людини".
Іншими словами, якщо США не дозволять судитися з Угорщиною, це дасть Вашингтону більше аргументів для тиску на інші держави, аби вони самі ухвалювали закони для виплат жертвам Голокосту та інших історичних злочинів.
Чи існують інші механізми компенсації?
Уряд Угорщини вже виплачував деякі компенсації жертвам Голокосту та нацистських переслідувань. Проте масштаби цих виплат далекі від повної сатисфакції.
З іншого боку, Верховний суд у своєму рішенні не виключає можливості інших судових процесів – просто не в США.
Позивачі можуть спробувати судитися в:
- Європейському суді з прав людини
- міжнародних арбітражних судах
- національних судах Угорщини (хоча це малоймовірно)
Чи варто змінювати закон?
Дехто вважає, що ситуація потребує перегляду законодавства США.
Американські адвокати, що спеціалізуються на справах Голокосту, наголошують, що Закон про суверенний імунітет 1976 року не враховує масштабів таких історичних злочинів, як Голокост.
Один із можливих варіантів – розширення винятків у законі, щоб справи, пов’язані з геноцидами, можна було розглядати окремо.
Висновки: хто виграв і хто програв?
Це рішення – перемога для Угорщини та всіх іноземних держав, які намагалися обмежити судові позови проти них у США.
Для жертв Голокосту та їхніх родин це поразка. Судова система США фактично закрила для них двері.
Але питання справедливості залишається відкритим.
Чи знайде міжнародна спільнота спосіб забезпечити реальну компенсацію за злочини нацистів та їхніх союзників? Чи зможе Угорщина запропонувати механізми виплат, які влаштують постраждалих?
На ці питання поки що немає відповідей. Але одне можна сказати точно: боротьба за справедливість для жертв Голокосту триває.
