Повномасштабна війна Росії проти України радикально змінила європейський оборонний ландшафт. Якщо ще кілька років тому інвестиції у військові технології виглядали нішевими, то сьогодні вони б’ють рекорди. На цьому тлі військові ветерани перетворюються на ключових архітекторів нової оборонної економіки, поєднуючи бойовий досвід із підприємницьким баченням.
Роль ветеранів стала вирішальною через очевидний розрив між теорією і практикою. Класичний приклад — історія німецького офіцера у відставці Матта Купперса, який, оцінюючи австрійську систему протидії дронам, одразу помітив проблему перегріву ствола, що впливала на точність. Такий нюанс цивільні розробники не врахували, а військовий інстинкт дозволив зробити критичне коригування.
За даними Reuters, близько чверті з понад 80 європейських оборонних стартапів очолюють ветерани. І це на тлі того, що керівники великих концернів на кшталт Rheinmetall зазвичай не мають військового минулого. Саме ветерани забезпечують баланс між інноваційними ідеями та реальністю фронту.
Фінансові потоки підтверджують масштаб змін. У 2024 році венчурні інвестиції в європейський оборонний сектор сягнули $5,2 млрд — на понад 500% більше, ніж до війни. Це не лише результат зростання бюджетів НАТО, а й попит на технології, які можна швидко перевірити на полі бою в Україні.
Фронтовий досвід скорочує час розробки з років до місяців. Бойові дрони, безпілотні наземні платформи, ШІ для планування операцій — усе це проходить прискорений цикл тестування. «Ви не можете вирішити проблему, якої ніколи не відчували», — пояснює Марк Вієтфельд, колишній німецький офіцер і засновник ARX Robotics.
Завдяки ветеранам стартапи отримують ще одну конкурентну перевагу: знання систем закупівель. Для цивільних інженерів це лабіринт бюрократії, але для колишніх військових — знайомий процес, у якому вони орієнтуються й допомагають продукту пройти шлях від ідеї до контракту.
Показові приклади нової хвилі — Quantum Systems, створена колишнім пілотом гелікоптера Флоріаном Зайбелем і вже оцінена в $1 млрд; Stark, його ж другий дроновий стартап; Arondite з Великої Британії, що розробляє програмне забезпечення для планування боїв; норвезька BlinkTroll з обладнанням для тренувань; а також українсько-австралійський Terminal Authority, що від дронів-камікадзе перейшов до розробки крилатих ракет.
Учасники ринку наголошують: ветерани здатні відрізнити справжнє рішення від «маркетингової обгортки». Саме їхні оцінки допомагають уникнути ситуацій, коли технологія виглядає добре на папері, але провалюється на полі бою, як це трапилося з одним із наземних безпілотників вартістю €300 тис., який не витримав реальних умов.
McKinsey підтверджує: інвестиції у європейські оборонні стартапи зросли більш ніж утричі між 2021–2024 роками у порівнянні з попереднім періодом. Водночас бар’єри для входу знижуються: якщо винищувачі чи підводні човни залишаються прерогативою державних гігантів, то дрони, РЕБ чи програмні рішення доступні для команд із кількох десятків людей.
Розвиток оборонних стартапів — це ще й соціальна динаміка. Еммануель Джейкоб з Європейської організації військових асоціацій відзначає: ніколи за 40 років він не бачив такого потоку солдатів у бізнес. Для багатьох ветеранів це шанс використати знання, зберігши зв’язок зі своєю професією, але в новому форматі.
Фактично формується новий прошарок — «солдати-підприємці», які одночасно закривають технологічні, фінансові й практичні прогалини. Їхня мотивація проста: врятувати життя тих, хто нині під обстрілами, і створити технології, які працюють тут і зараз.
Війна в Україні стала каталізатором оборонної індустрії Європи. Під її тиском з’явився новий клас стартапів, і дедалі більше з них очолюють ветерани. Це зрощення бойового досвіду, венчурного капіталу і технологічних інновацій, що поступово формує у Європі власну оборонну екосистему, здатну конкурувати з США та закривати потреби НАТО у XXI столітті.
