Публічне вибачення президента Ірану Масуда Пезешкіяна перед країнами Перської затоки, яке згодом було фактично відкликане, стало рідкісним свідченням внутрішніх суперечностей у керівництві Ісламської Республіки. Епізод відбувся на тлі другої тижня війни з Ізраїлем та США і показав, наскільки складною є система ухвалення рішень у Тегерані після загибелі верховного лідера.
У суботу вранці Пезешкіян виступив на державному телебаченні з вибаченням перед сусідніми державами, які постраждали від іранських ракетних ударів. За його словами, Іран «вибачається перед сусідніми країнами, яких торкнулися ці події», і прагне припинити атаки.
Однак уже через кілька годин, після критики з боку іранських жорстких консерваторів, президент оприлюднив нову заяву. У ній він стверджував, що Іран взагалі не атакував свої «дружні та сусідні країни». Вибачення з тексту зникло.
Ця зміна позиції відбулася саме тоді, коли по країнах Перської затоки продовжувалися нові ракетні та дронові удари.
Від початку війни Іран випустив сотні ракет і безпілотників по цілях у державах Перської затоки. Тегеран пояснює ці атаки тим, що на території цих країн розташовані американські військові бази.
Однак на практиці удари торкнулися і цивільної інфраструктури. Пошкодження зазнали аеропорти, готелі та інші об’єкти в різних частинах регіону.
Ймовірно, вибачення президента було спробою знизити напруження у відносинах із арабськими державами, які опинилися під вогнем. Водночас його заява містила важливу умову: Іран готовий припинити удари лише тоді, коли з території цих країн припиняться атаки проти самого Ірану. Оскільки більшість держав регіону розміщують на своїй території американські військові бази, така умова фактично залишає ситуацію без змін.
Найбільший резонанс викликала інша частина заяви Пезешкіяна. Президент заявив, що під час кризи іранські збройні сили діяли частково самостійно.
За його словами, після того як внаслідок ізраїльських ударів загинули верховний лідер аятола Алі Хаменеї та інші ключові командири, військові ухвалювали рішення без централізованого керівництва.
«Через те, що наші командири та наш лідер загинули внаслідок жорстокої агресії, наші збройні сили, коли не було командирів, діяли на власний розсуд», — заявив Пезешкіян.
Ці слова одразу викликали питання про те, хто фактично керує військовою відповіддю Ірану.
Ще до своєї загибелі Хаменеї поступово передавав значну частину відповідальності одному з ключових представників іранського політичного істеблішменту — Алі Ларіджані. Але після смерті верховного лідера система влади опинилася в перехідному стані.
Згідно з конституцією Ісламської Республіки, верховний лідер має абсолютну владу над армією, силовими структурами та ключовими стратегічними рішеннями. Після смерті Хаменеї ця вертикаль управління фактично розірвалася.
Нового верховного лідера поки не обрано. Серед можливих кандидатів найчастіше називають сина покійного лідера — Моджтабу Хаменеї.
Тим часом управління країною тимчасово здійснює спеціальна рада з трьох осіб, до складу якої входить і сам президент Пезешкіян.
Однак багато аналітиків вважають, що реальний вплив у нинішній ситуації зосереджений не у цивільної влади, а в силових структурах — передусім у Корпусі вартових ісламської революції.
«Коментарі Пезешкіяна, після яких удари по країнах затоки продовжилися, лише посилюють сприйняття його безсилля в системі, де домінують військові», — зазначила Санам Вакіль, директорка програми Близького Сходу та Північної Африки аналітичного центру Chatham House у Лондоні.
Реакція жорсткої лінії у владі не забарилася. Один із членів тимчасової керівної ради країни, голова судової влади Голам-Хоссейн Мохсені-Еджеї, різко розкритикував позицію президента.
Не називаючи Пезешкіяна прямо, він заявив, що «територія деяких країн регіону відкрито або приховано перебуває в руках ворога».
«Сильні удари по цих цілях продовжуватимуться», — заявив Мохсені-Еджеї.
Ця заява фактично стала сигналом, що військова стратегія Ірану не зміниться, незалежно від дипломатичних сигналів президента.
Президент США Дональд Трамп швидко скористався ситуацією. Він представив вибачення Пезешкіяна як доказ того, що військова кампанія США та Ізраїлю змушує іранське керівництво відступати.
У соціальних мережах Трамп написав, що Іран «який зараз отримує серйозні удари, вибачився перед своїми сусідами на Близькому Сході і пообіцяв більше не стріляти по них».
Водночас він пригрозив, що Іран буде «дуже жорстко покараний», якщо не погодиться на його вимоги.
Сам Пезешкіян, однак, відкинув ідею безумовної капітуляції.
Він назвав вимогу Трампа «мрією, яку наші вороги заберуть із собою в могилу».
Суперечливі заяви президента Ірану демонструють глибшу проблему: у країні, де політична система традиційно концентрувалася навколо постаті верховного лідера, після його смерті виникла складна боротьба за контроль над державою.
Поки триває війна, ця боротьба відбувається паралельно з військовими операціями. І саме вона може визначити не лише політичне майбутнє Ірану, але й те, як довго триватиме нинішній конфлікт на Близькому Сході.
