Віцепрезидент США Джей Ді Венс підкреслив, що завдяки точним ударам США по ключових ядерних об’єктах Ірану – Fordo, Natanz та Ісфаган – ядерна програма Ірану зазнала значної затримки розвитку. У прямому ефірі програми Meet the Press він акцентував, що метою операції було не повалення режиму, а саме відтермінування перспектив виробництва ядерного озброєння та припинення роботи центрифуг для збагачення урану на військовий рівень.
За словами Венса, всі дії проводилися «хірургічно», без ризику для життів американських пілотів, що збільшує внутрішню підтримку цієї військової операції та знижує критику серед тих, хто стурбований довготривалим військовим залученням.
У коментарі для NBC News віцепрезидент звернув увагу на те, що США не перебувають у стані війни з Іраном як країною, проте ведуть боротьбу з його ядерною програмою. Це важливий нюанс, який відокремлює політику безпеки США від бажання втручатися у внутрішні справи Ірану.
Венс зазначив, що адміністрація намагалася вести дипломатичні переговори у першій половині року, маючи «певний оптимізм» у березні, але згодом прийшла до висновку, що Тегеран навмисно затримує процес, щоб встигнути відновити збагачувальні потужності.
За словами віцепрезидента, американська розвідка і президентська команда дійшли висновку, що до середини травня Іран припинив поступки і більше не відповідав на конкретні пропозиції щодо обмеження ядерної діяльності. Саме в цей «обмежений вікно» було прийнято рішення про удари США по Fordo – об’єкту, розташованому глибоко під горою та вважаному найвразливішим лише для потужних «бункерувальних» бомб. Знищення підземних галерей мали на меті серйозно порушити лінію забезпечення іранської програми та відкласти можливість будівництва реальної ядерної зброї на місяці, якщо не роки.
Венс прокоментував, що сучасні центрифуги IR-6 та IR-8 у Fordo і Natanz дозволили б Тегерану виробляти паливо військового класу набагато швидше, ніж старі моделі. Саме тому американська військова операція спрямовувалась на виключення цих об’єктів з ланцюга поставок. Отримані дані про успішну затримку розвитку програми підкріплюють позицію адміністрації, яка вважає, що «ми суттєво відклали можливість Ірану створити ядерну зброю без єдиної втрати у рядових операціях».
Щодо майбутнього, Венс зазначив: «Що буде далі – залежить від Ірану». Він вказав, що США отримали «непрямі сигнали» від Тегерана, але не став розкривати подробиць. Підкреслено було, що президент Трамп, ухвалюючи рішення, керувався відповідальністю перед американським народом, яка полягала у захисті національних інтересів без масштабних наземних дій. Цей підхід, на думку Венса, відрізняє поточну дипломатію США від попередніх адміністрацій, які мали менше досвіду в досягненні чітких військових цілей.
Застереження віцепрезидента про «відповідальність не діяти» також було звернено до критиків, які побоюються нових втручань на Близькому Сході. Він наголосив, що операція мала чітко обмежені цілі і не передбачала розширення конфлікту за межі ядерних об’єктів. Безпека США та союзників залишалася пріоритетом, а збагачення урану Іраном піддається постійному міжнародному контролю МАГАТЕ.
Аналітики відзначають: якщо Іран не повернеться до переговорів і не обере шлях компромісу, то можливі подальші удари по об’єктах, пов’язаних із ядерною програмою. Це створить новий контекст для міжнародної напруги, де США готові застосовувати силу проти ключових елементів іранського потенціалу. При цьому Венс підкреслив, що подібні військові операції будуть обмеженими та точними, щоб зберегти мінімальний вплив на цивільне населення.
Критики уряду вказують на ризики ескалації і необхідність співпраці з європейськими та регіональними партнерами. Водночас прихильники позиції Трампа та Венса вважають, що без демонстрації рішучості Іран не відчує реальних наслідків своїх дій. Затримка розвитку ядерної програми Ірану на місяці суттєво знижує його можливості для військових цілей і дає час для посилення санкцій та дипломатичного тиску.
Основним уроком цієї операції є те, що сполучення ударів США з активним дипломатичним тиском може приносити результати без великих наземних кампаній. Венс вважає, що це демонструє новий рівень майстерності в оборонній політиці США, коли «мудрі військові рішення» поєднуються з ретельними дипломатичними переговорами. Цей підхід може стати моделлю для майбутніх стратегічних дій, спрямованих на стримування ядерних амбіцій інших країн та забезпечення глобальної безпеки.
