Останніми місяцями як Україна, так і Росія значно активізували удари по мостах, розташованих не лише поблизу лінії фронту, а й далеко в тилу. Якщо раніше такі об'єкти у багатьох випадках намагалися зберегти для можливого подальшого просування військ, то нині ситуація кардинально змінилася.
На думку аналітиків Forbes, така тактика свідчить про поступовий перехід війни до нового етапу, де вирішальне значення має не швидке захоплення територій, а виснаження логістичних можливостей противника.
Чому саме мости стали однією з головних цілей
Військові експерти пояснюють, що транспортні мости мають особливе стратегічне значення.
На відміну від складів чи окремих колон техніки, міст неможливо швидко перенести, приховати або замаскувати. Його координати давно відомі, а відновлення після серйозних пошкоджень часто займає багато часу.
При цьому навіть один виведений з ладу міст може суттєво порушити постачання військ.
Через нього можуть щодня проходити сотні одиниць техніки, що перевозять боєприпаси, пальне, військову техніку, особовий склад та інші необхідні ресурси.
Замість того щоб атакувати кожну окрему вантажівку, достатньо пошкодити ключову переправу, аби різко скоротити пропускну спроможність усього логістичного маршруту.
Ланцюгова реакція після удару
Як зазначає Forbes, наслідки руйнування мосту не обмежуються лише місцем удару.
Після втрати переправи транспорт змушений рухатися довшими маршрутами. Через це збільшується витрата пального, швидше зношується техніка, виникають затори, а навантаження переноситься на інші дороги.
Крім того, альтернативні маршрути стають більш передбачуваними, що полегшує їхнє виявлення та ураження безпілотниками або артилерією.
У війні на виснаження навіть такі непрямі наслідки поступово збільшують витрати на забезпечення бойових дій і ускладнюють підтримання стабільної логістики.
Росія дедалі частіше атакує транспортну інфраструктуру
Аналітики звертають увагу, що ще певний час тому удари по мостах не були одним із головних напрямків російських атак.
Однак останнім часом ситуація змінилася. Такі об'єкти все частіше згадуються у щоденних зведеннях Міністерства оборони РФ як цілі ударів.
Один із російських командирів штурмового підрозділу, коментуючи бойові дії поблизу Костянтинівки, заявив, що руйнування мостів дозволяє порушити українські лінії постачання та ускладнити оборону міста.
Наприкінці червня російське оборонне відомство також оприлюднило кадри удару авіабомбою ФАБ-500 по автомобільному мосту в Сумській області. Подібні атаки також фіксувалися у Херсонській області та інших регіонах.
Україна розширює кампанію проти логістики РФ
Водночас українські Сили оборони також значно активізували удари по транспортній інфраструктурі на тимчасово окупованих територіях.
За інформацією Інституту вивчення війни (ISW), останнім часом ударів зазнали мости у районах Чонгара, Генічеська, Армянська, Стилового та інших населених пунктів, через які здійснюється транспортне сполучення між Кримом і тимчасово окупованими районами Херсонської та Запорізької областей.
Для виконання таких операцій Україна застосовує далекобійні ударні безпілотники, зокрема комплекси Fire Point та Behemoth.
Хоча багато мостів отримали пошкодження, а не були повністю зруйновані, навіть часткове виведення їх з ладу вже вплинуло на швидкість переміщення військових вантажів та змусило російську сторону використовувати альтернативні маршрути.
Під удари потрапляють не лише переправи до Криму
Останнім часом Україна дедалі частіше завдає ударів не тільки по Керченському мосту, а й по всій транспортній системі, яка забезпечує подальше розподілення вантажів територією тимчасово окупованого Криму.
У червні та липні 2026 року повідомлялося про пошкодження мостів уздовж автомобільних трас М-17, М-18 та А-291 «Таврида», а також кількох залізничних переправ.
Крім цього, на початку липня українські сили атакували мости поблизу населених пунктів Шеляєве та Уразове у Бєлгородській області РФ. Саме цими маршрутами здійснюється доставка військових вантажів у напрямку півдня України.
Що означає нова тактика війни
На думку аналітиків Forbes, зростання кількості ударів по мостах свідчить про зміну характеру бойових дій.
Якщо на початкових етапах війни сторони намагалися не руйнувати стратегічні переправи, залишаючи їх для можливих наступальних операцій, то тепер головною метою стає максимальне ускладнення логістики противника.
Такий підхід більше відповідає війні на виснаження, де ключове значення має здатність регулярно забезпечувати війська паливом, боєприпасами, технікою та особовим складом.
Аналітики припускають, що така стратегія може створювати для Росії більші труднощі. Україна має коротші логістичні маршрути та густішу мережу автомобільних і залізничних доріг, що дає більше можливостей швидко перенаправляти транспортні потоки.
Натомість довші маршрути постачання російських військ значно сильніше залежать від окремих транспортних вузлів. Тому навіть часткове пошкодження мосту здатне суттєво вплинути на швидкість доставки вантажів.
Окремо експерти звертають увагу, що дедалі важливішу роль на полі бою відіграють безпілотні системи. Для них зруйновані мости не створюють критичних перешкод, тоді як традиційна військова логістика залишається безпосередньо залежною від роботи транспортної інфраструктури.
Саме тому боротьба за контроль над логістичними маршрутами дедалі більше стає одним із ключових факторів сучасної війни, а удари по мостах перетворюються на важливий інструмент послаблення можливостей противника підтримувати свої сили на фронті.