У першому кварталі 2026 року українська економіка продемонструвала показник, який ще кілька років тому здавався неможливим: понад 43 мільярди гривень військового збору лише за три місяці. Ця цифра не просто фіксує масштаб мобілізації фінансових ресурсів — вона окреслює нову реальність, у якій податкова система працює в режимі постійної оборони.
Порівняно з аналогічним періодом минулого року надходження зросли на 9,4 млрд грн, або на 27,5%. Якщо торік бюджет отримав 34,1 млрд грн, то нині динаміка виглядає не ситуативною, а системною. Це означає, що йдеться не лише про разові фактори — підвищення зарплат чи інфляційний ефект — а про ширше розширення податкової бази та зміну поведінки платників.
Військовий збір, який з моменту запровадження розглядався як тимчасовий інструмент, фактично перетворився на стабільне джерело наповнення бюджету. Його роль зросла пропорційно до тривалості війни та потреб сектору безпеки. За попереднім аналізом «Дейком», така динаміка свідчить про формування нової фіскальної норми, де воєнні витрати інтегруються в довгострокову бюджетну архітектуру.
Географія надходжень відображає економічну карту країни з її ключовими центрами ділової активності. Лідером залишається Київ із 14,2 млрд грн — майже третина всіх надходжень. Дніпропетровська область забезпечила 4,6 млрд грн, Львівська — 3,4 млрд грн, Харківська — 2,8 млрд грн. Ці регіони концентрують як великі підприємства, так і значну частину офіційно зайнятого населення.
Зростання військового збору відбувається на тлі кількох паралельних процесів. По-перше, поступова детінізація ринку праці, яка розширює базу оподаткування. По-друге, адаптація бізнесу до воєнних умов і відновлення економічної активності в окремих секторах. По-третє, адміністративні зусилля держави щодо покращення збору податків і контролю за їх сплатою.
Водночас цей показник має і зворотний бік. Зростання надходжень означає підвищене навантаження на доходи громадян і бізнесу. У короткостроковій перспективі це виправдано потребами оборони, але в довшому горизонті створює ризики для інвестиційної активності та споживчого попиту. Баланс між фіскальною ефективністю та економічним стимулюванням стає дедалі складнішим.
Політичне рішення продовжити дію військового збору ще на три роки після завершення воєнного стану закріплює цю тенденцію інституційно. Фактично держава визнає, що навіть після завершення активної фази війни потреба у фінансуванні сектору безпеки залишатиметься високою. Це змінює саму природу збору — з антикризового механізму він перетворюється на елемент довгострокової податкової політики.
У підсумку перший квартал 2026 року демонструє не лише фінансовий результат, а й структурний зсув. Військовий збір перестає бути винятком і стає правилом. Українська економіка, адаптуючись до реальності війни, водночас формує нову модель взаємодії між державою, бізнесом і громадянами — модель, у якій питання оборони остаточно інтегроване в повсякденну фінансову систему країни.
