Механізм схеми та її учасники
Розкриття цієї масштабної схеми стало результатом системної роботи Державного бюро розслідувань та Генеральної прокуратури. За даними слідства, незаконні дії здійснювали керівник суду, його помічник, керівник апарату та секретар. Вони шукали «клієнтів» серед чоловіків призовного віку, які прагнули уникнути служби під час воєнного стану.
Схема була продумана цинічно: працівники суду створювали фейкові позови, формували документи, а потім ухвалювали рішення про розлучення, позбавлення матері батьківських прав або встановлення факту, що батько самостійно виховує дитину. Отримані копії цих рішень дозволяли чоловікам отримати право виїзду за кордон та уникнути мобілізації.
В. о. голови суду виносив неправосудні рішення, помічник судді та секретар готували підроблені документи та судові повістки, а заступник керівника апарату незаконно втручалася в систему документообігу. Кожен із учасників виконував конкретну роль у схемі, забезпечуючи її ефективність та непрозорість.
За оцінками слідства, від початку повномасштабного вторгнення до кінця 2024 року ухвалено понад 120 таких рішень. Понад 40 чоловіків скористалися цими фіктивними документами для перетину кордону, більше ніж 30 осіб не повернулися. Серед «клієнтів» були навіть працівники самого суду.
Ці факти демонструють системний характер зловживань, коли функціонери правової системи підміняли закон власними інтересами, ставлячи під загрозу державну безпеку та підриваючи довіру до судової влади.
Фінансовий мотив та деталі оборудки
Слідство встановило, що організатори схеми отримували по 3 тисячі доларів за кожне рішення. Гроші надходили за підготовку фіктивних рішень про розлучення та позбавлення батьківських прав матері. Після цього чоловіка визнавали єдиним опікуном дитини до 18 років, що автоматично надавало йому право виїзду за межі України.
Процес ухвалення рішень не передбачав реальної участі позивачів, сплати судового збору або залучення служб, відповідальних за права дитини. Такі дії створювали формальні юридичні підстави, але були повністю сфальсифікованими.
Заступник керівника апарату суду вручну реєструвала неіснуючі справи та засвідчувала підроблені рішення гербовою печаткою, а секретар готувала документи, які потім передавали «клієнтам». Це показує високий рівень організації та готовність до системного порушення закону.
Державне бюро розслідувань підкреслює, що такі схеми створюють реальну загрозу безпеці держави, оскільки дозволяють чоловікам уникати служби та перетинати державний кордон без законних підстав.
Фінансова складова цього злочину була тісно пов’язана з безкарністю та зловживанням владою, адже навіть дрібні посадові особи встигали отримати суттєву вигоду за порушення закону.
Правові наслідки для учасників
В. о. голови суду, помічнику судді, заступнику керівника апарату та секретарю повідомлено про підозру у незаконному переправленні осіб через державний кордон, втручанні в роботу судової системи, підробленні судових рішень та перешкоджанні діяльності ЗСУ. Санкції передбачають до 9 років позбавлення волі.
Окремо задокументовано дії судді, яка в приватних розмовах глорифікувала російських військових та схвалювала окупацію українських територій. Їй повідомлено про підозру у поширенні матеріалів, що виправдовують агресію, із санкцією до 8 років ув’язнення.
Наразі готуються клопотання про обрання підозрюваним запобіжних заходів. Слідство продовжує перевірку можливої участі інших співробітників суду та встановлення масштабів схеми.
Юридичні наслідки для кожного з учасників демонструють серйозність порушень та прагнення держави відновити законність і справедливість у судовій системі.
Перенесення територіальної підсудності та загальний контекст
Через загрозу для роботи суду та наближення лінії фронту до Курахового, Мар’їнський районний суд звернувся до Верховного Суду з поданням про зміну територіальної підсудності. Вища рада правосуддя ухвалила рішення передати справи до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області з 3 лютого 2025 року.
Цей крок дозволяє продовжити розгляд справ у більш безпечних умовах та гарантувати законність процесу. Перенесення підсудності також створює можливість для ретельнішого контролю за судовими процедурами та унеможливлює повторення подібних схем у зоні бойових дій.
Контекст цієї справи підкреслює важливість надійного судового контролю навіть під час війни, коли правова система піддається найбільшим ризикам. Водночас це нагадує про необхідність постійного нагляду за діяльністю суддів та апарату суду для запобігання зловживанням владою.
Розкриття цієї схеми показує, що навіть під тиском воєнного стану держава здатна захищати права громадян, відновлювати справедливість і покарання за зловживання.
