У лютому 2025 року Україна отримала від Росії партію тіл цивільних і військових, померлих у полоні, серед яких було виявлено ім’я Рощина. Тіло 27-річної журналістки Вікторії Рощиної пройшло попередню експертизу за допомогою ДНК-аналізу, яка підтвердила відповідність ізразка на 99,2%. Ґрунтовні лабораторні дослідження розпочалися за участю українських і французьких фахівців, щоб встановити точну причину смерті та зафіксувати всі ознаки жорстокого поводження.
Вікторію Рощину вважали пропалою безвісти з серпня 2023 року, коли вона вирушила на освітньо-інформативний виїзд до окупованих районів сходу України. Її репортажі в ті дні давали рідкісне уявлення про життя під російською окупацією — вона документувала відсутність ліків, зруйновану інфраструктуру, страх і безправ’я місцевих жителів. Саме за ці матеріали Рощина отримувала численні погрози та застереження від бойовиків і російських силовиків, однак продовжувала працювати попри небезпеку.
У вересні 2023 року сім’я отримала офіційного листа від Міністерства оборони РФ із датою смерті Вікторії — 19 вересня 2023 року. Ніякої іншої інформації про обставини її загибелі та синців на тілі там не наводилося. Лише завдяки міжнародному тиску і наполяганням правозахисних організацій у лютому 2025 року російська сторона передала залишки тіл. Лише після цього українські фахівці змогли детально вивчити склад черепно-мозкової коробки, ребер та м’яких тканин загиблої.
Судово-медичний висновок, оприлюднений 25 квітня 2025 року департаментом воєнних злочинів Генеральної прокуратури України, констатує численні колоті, рвані та тупі травми, які не можуть бути пояснені звичайними побутовими чи транспортними нещасними випадками. На тілі виявлено великий перелом ребра, що свідчить про сильний удар чи надмірне стиснення грудної клітки. Абразії та підшкірні крововиливи на руках, ногах, плечах і шиї створюють картину багатогодинного катування: удари, здавлювання, можлива фіксація у вигляді закованості в кайданки.
Керівник відділу воєнних злочинів Генпрокуратури Юрій Білоусов зазначив, що за міжнародним гуманітарним правом тортури та нелюдське поводження з полоненими є окремим воєнним злочином, за який відповідають безпосередні виконавці та їхні командири. «Ми маємо докази, які чітко вказують на навмисне жорстоке поводження з цивільним журналістом, — сказав Білоусов у коментарі «Українській правді». — Це порушення всіх норм Женевських конвенцій та кримінального кодексу РФ, підстави для спільного звернення до Міжнародного кримінального суду та спеціальних трибуналів».
Правозахисна організація «Репортери без кордонів» з початку повномасштабного вторгнення тримає в полі зору випадки викрадень і вбивств журналістів на окупованих територіях. Раніше вони оприлюднили дані про понад тридцять випадків насильства проти працівників медіа з боку російських окупаційних сил. Загибель Рощиної стала першою підтвердженою смертю української журналістки в полоні з офіційним визнанням в якості жертви тортур.
Міжнародна спільнота не залишилася осторонь: представники ЄС та США засудили вбивство та пообіцяли посилити тиск на Москву. Представник Держдепартаменту США заявив, що обов’язково буде доповідь Ради Безпеки ООН із розгляду цього факту окремою резолюцією та пропозицією санкцій щодо структур, причетних до ув’язнення та катувань. Європейський парламент підготував звернення до прокурора Міжнародного кримінального суду із вимогою негайного початку розслідування воєнного злочину.
У Києві вже створена спеціальна міжвідомча група, до якої увійшли слідчі СБУ, представники МВС і Міноборони, бюро Уповноваженого Ради Європи з прав людини, а також група французьких та британських судово-медичних експертів. Вони мають намір встановити ланцюжок відповідальності — від оперативних підрозділів РФ, які оперували на Донеччині, до центрального керівництва Генштабу та Міністерства оборони. Розслідування передбачає аналіз перехоплених переговорів, вилучених документів, опитування звільнених полонених та свідків, а також трасологічну експертизу уламків кайданок та побутових речей Рощиної.
Водночас експерти нагадують, що подібні злочини є частиною системної політики залякування цивільного населення та активістів. Журналісти, які документують порушення прав людини в зоні бойових дій, стають пріоритетними цілями для каральних операцій з дискредитації та залякування. «Росія використовує тактику індивідуальних терор-удач, щоб поширити страх і підірвати волю до опору», — констатує аналітик Гельсінської правозахисної групи Олена Коваленко.
Смерть Вікторії Рощиної відкриває ще одну болючу сторінку в історії журналістики під час війни. Вона стала символом мужності та професіоналізму, готовності ризикувати собою заради правди. Пам’ять про її репортажі, збережені в архівах провідних міжнародних ЗМІ, нагадує про необхідність захисту журналістів та притягнення винних до відповідальності.
У довгостроковій перспективі успішне доведення факту тортур і воєнних злочинів у справі Рощиної може стати прецедентом для інших жертв, стимулювати створення спеціальних трибуналів та зміцнити механізми міжнародного правосуддя. Цей випадок вкотре доводить: тільки незаперечні докази та солідарність глобальної спільноти можуть забезпечити реальне покарання винних і захистити тих, хто продовжує говорити правду в умовах найжорстокішої агресії.
