Колишній єврокомісар Тьєррі Бретон опинився під візовими санкціями США і публічно закликав ЄС відповідати жорстко. На його думку, Брюссель проявив слабкість у момент, коли зовнішні гравці намагаються впливати на правила Європи.
У першому телевізійному інтерв’ю після рішення США Бретон заявив, що європейські інституції «дуже слабкі, надто слабкі». Він описав ситуацію як протистояння з «хижаками» навколо ЄС, де поступливість стає прямим запрошенням до тиску.
Формальною причиною конфлікту Бретон називає законодавство про регулювання соцмереж і контенту. Як цифровий керівник ЄС він був одним із головних архітекторів і виконавців Digital Services Act — рамки, що визначає правила модерації та відповідальності платформ.
Digital Services Act у ЄС позиціонують як інструмент безпеки користувачів, зокрема дітей і підлітків. Закон має змусити великі платформи реагувати на ризики, прозоріше працювати з алгоритмами та зменшувати поширення незаконного контенту і маніпуляцій.
Американська адміністрація, за словами Бретона, трактує європейські підходи як цензуру. У США заявили, що візові обмеження стосуються людей, які намагаються боротися з онлайн-ненавистю методами, що нібито б’ють по американських технологічних компаніях.
Бретон наголошує: ЄС не може змінювати демократично ухвалені правила, «щоб догодити» соцмережам. Його теза проста — якщо Європа поступиться один раз, зовнішній вплив на європейське законодавство стане нормою, а не винятком.
Окремий акцент Бретон робить на легітимності DSA. Він стверджує, що закон підтримали майже 90% депутатів Європарламенту, а також усі держави-члени. Тобто йдеться не про «примху чиновника», а про консолідовану політичну волю.
У такій логіці візова заборона — це сигнал не лише Бретону, а всьому Євросоюзу. Якщо під санкції потрапляє колишній регулятор, це може охолоджувати інших посадовців і підштовхувати ЄС до самостримування у конфліктах із США.
Контекст також має персональний вимір: на посаді Бретон часто конфліктував із великими платформами, зокрема з X Ілона Маска та Meta. Його стиль — публічний тиск і демонстративні вимоги прозорості — зробив його помітною фігурою в дискусії про регулювання соцмереж.
Для Вашингтона ця історія вписується у ширший наратив про «свободу слова» та захист американських компаній за кордоном. Для Брюсселя — у питання суверенітету правил: хто визначає стандарти цифрового простору на території ЄС.
Бретон каже, що отримав широку політичну підтримку після оголошення санкцій. Але він також підкреслює відсутність «сильної відповіді» інституцій, і саме це, на його думку, створює небезпечний прецедент у відносинах ЄС—США.
Ризик для Євросоюзу полягає в тому, що конфлікт переноситься з площини переговорів у площину тиску через персональні обмеження. Якщо така практика закріпиться, будь-які майбутні цифрові правила ЄС можуть супроводжуватися загрозою санкцій проти їх авторів.
Водночас і для США є наслідки: публічна атака на ключового європейського регулятора підживлює аргументи про «цифрову залежність» від американських платформ. Це може прискорити тренд ЄС на стратегічну автономію у технологіях і контролі ринку.
У центрі дискусії — межа між модерацією та цензурою. Європейський підхід робить ставку на управління системними ризиками і відповідальність платформ, тоді як американська політика часто апелює до максимально широкого трактування свободи висловлювань.
Окрема лінія — захист неповнолітніх. Бретон прямо прив’язує DSA до безпеки дітей і підлітків в інтернеті, що робить тему політично чутливою: будь-яка поступка у цій сфері в Європі легко буде прочитана як відмова від захисту користувачів.
Бретон також підкреслив, що вже не є членом Єврокомісії: він пішов у вересні 2024 року. Це важливо, бо санкції спрямовані проти колишнього посадовця, а отже виглядають як покарання за політичну лінію ЄС, а не за поточні дії.
Його здивування рішенням США показує, що каналів «тихої деескалації» могло не бути або вони не спрацювали. У таких випадках публічна конфронтація часто затягує сторони в спіраль взаємних заяв, де компроміс стає дорожчим.
Практичне питання для ЄС тепер — як саме «стояти на своєму». Варіанти можуть бути різні: від дипломатичних кроків і солідарних заяв до пришвидшення правозастосування DSA щодо платформ, які працюють на європейському ринку.
Ще одна ставка — внутрішня єдність. Якщо Брюссель реагуватиме мляво, окремі країни-члени можуть почати грати у власні домовленості з Вашингтоном або з платформами, і тоді цифрове регулювання ЄС ризикує втратити цілісність.
Для бізнесу це означає вищу невизначеність. Платформи отримують сигнал, що політичні інструменти можуть використовуватися паралельно з юридичними, а отже переговори про комплаєнс у ЄС можуть перетворитися на геополітичний торг.
Для користувачів ставка інша: чи зможе ЄС утримати правила, які обіцяють прозорість алгоритмів і кращий захист від токсичного контенту. Якщо регулювання послаблять через зовнішній тиск, програє кінцевий споживач.
З погляду майбутнього, історія з Бретоном — тест на здатність Євросоюзу захищати власну цифрову політику. Якщо ЄС не сформує чітку відповідь, наступні регуляції — від ШІ до реклами — будуть ухвалюватися під загрозою зовнішніх «санкційних аргументів».
Якщо ж Брюссель піде шляхом демонстрації сили, конфлікт із США може загостритися, але ЄС закріпить принцип: європейське законодавство не переписують під тиском. І саме цей принцип Бретон намагається поставити в центр дискусії.
