Дональд Трамп проводить уже другий тиждень поспіль у Мар-а-Лаго, перетворивши приватний клуб у Флориді на фактичний центр ухвалення рішень. Його президентство дедалі більше набуває дистанційної форми, де державна влада, бізнес і особисте життя переплітаються без чітких меж та процедур.
Один із показових епізодів — візит президентського кортежу до промислової зони для вибору мармуру та оніксу для майбутнього бального залу Білого дому. Формально Трамп заявляє, що оплачує матеріали власним коштом, але сам факт таких поїздок під час активної фази управління країною викликає питання щодо пріоритетів.
Адміністрація не пояснила, чому закупівлі відбуваються до завершення федерального погодження проєкту. Критики вказують, що президент діє так, ніби рішення вже ухвалені, а інституційні обмеження мають суто формальний характер. Це підсилює образ президентства як персонального проєкту.
Мар-а-Лаго давно позиціонується прихильниками Трампа як «зимовий Білий дім». Саме тут він приймає іноземних лідерів, радників і спонсорів, паралельно зберігаючи звичний графік гольфу та світських подій. За два тижні Трамп відвідав гольф-клуб понад десять разів.
На території клубу відбувалися телефонні розмови з іноземними лідерами, включно з президентом Росії, а також зустрічі з прем’єр-міністром Ізраїлю та президентом України. Дипломатія в такому форматі стає менш протокольною й значно залежнішою від особистого доступу до президента.
Ключова критика полягає в тому, що Мар-а-Лаго стирає межу між публічним і приватним. Тут не діють у повному обсязі правила прозорості, архівування рішень і обмеження доступу, які характерні для Білого дому. Водночас саме тут обговорюються політика, безпека й міжнародні кризи.
Особливий резонанс викликала новорічна вечірка в клубі, де гості змагалися за картину із зображенням Ісуса, продану за мільйони доларів. Подія проходила на тлі закінчення дії податкових пільг, що зменшували витрати американців на медичне страхування, і стала символом соціального контрасту.
Трамп на сцені в середу під час новорічної вечірки у своєму клубі Mar-a-Lago в Палм-Біч, штат Флорида, разом із художницею Ванессою Горабуеною та переможцем торгів на картину Ісуса, яку Горабуена намалювала на швидкості під час вечірки — Джонатан Ернст/Reuters
Опозиційні політики використали кадри з розкішного святкування як ілюстрацію політики Трампа, яку вони називають відірваною від реальності виборців. Демократи напряму пов’язують стиль управління з проблемами доступу до медицини, соціальної підтримки та зростанням нерівності.
Білий дім у відповідь атакує попередню адміністрацію, звинувачуючи її у провалах економічної політики. Однак це не знімає головного питання: чи допустимо, щоб ключові рішення ухвалювалися в просторі, де бізнес-інтереси, донори та родина президента присутні поруч із чиновниками.
Ситуація навколо будівництва бального залу стала ще одним джерелом критики. Розслідування стосується потенційних донорів проєкту, серед яких великі корпорації, що мають або очікують федеральні контракти. Опоненти говорять про ризик непрямої купівлі впливу.
На відміну від офіційних заходів у Білому домі, події в Мар-а-Лаго не мають чітких вимог до розкриття інформації про учасників і теми обговорень. Це створює «сіру зону», де лобізм, дипломатія й приватні домовленості можуть перетинатися без належного контролю.
Водночас стиль Трампа апелює до його електорату. Прихильники вбачають у такій моделі «бізнес-підхід» до управління державою, де президент не відділяє себе від особистого бренду й використовує власні ресурси для символічних проєктів.
Однак соціологія показує іншу картину. Опитування фіксують низьку підтримку політики Трампа у сфері охорони здоров’я та високу переконаність громадян у тому, що політичні інститути захоплені багатими. Це робить Мар-а-Лаго не лише резиденцією, а й політичним маркером.
Показовим є склад гостей на закритих заходах: члени уряду, впливові бізнесмени, союзники президента та його сини, які керують сімейним бізнесом. Така концентрація інтересів у приватному просторі створює унікальну модель влади, де формальні інститути відходять на другий план.
Публічні виступи Трампа на цих заходах часто поєднують політичні підсумки, особисті компліменти та демонстрацію лояльності. Президент вільно оперує як державною риторикою, так і мовою бізнесу, підкреслюючи успіхи гостей і донорів.
Навіть благодійні аукціони стають інструментом демонстрації впливу. Трамп особисто задає тон торгам, коментує суми й заохочує учасників підвищувати ставки, перетворюючи філантропію на елемент політичного шоу.
Критики застерігають: така модель дистанційного президентства небезпечна прецедентом. Вона розмиває уявлення про державну службу, підміняє інституційну відповідальність персональним стилем і ускладнює контроль за ухваленням рішень.
Водночас очевидно, що Трамп не має наміру змінювати підхід. Уже наступного ранку після гучної вечірки він повернувся до гольф-клубу, демонструючи ритм, у якому особистий комфорт співіснує з управлінням наддержавою.
Мар-а-Лаго остаточно перетворився на символ цього президентства — простір, де мармур і охорона, дипломатія й приватний бізнес зливаються в єдину політичну реальність. І саме ця реальність дедалі більше визначає образ влади у США на початку 2026 року.
