Руйнування греблі на річці Сіверський Донець у районі Райгородка стало черговим ударом по критичній інфраструктурі Донеччини. Після авіаційної атаки російських військ регіон опинився перед загрозою водної кризи, яка безпосередньо впливає на мільйони людей.
За офіційною інформацією, гідровузол був знищений двома авіабомбами 23 березня. Це призвело до порушення роботи ключового каналу Сіверський Донець–Донбас, який забезпечує водою значну частину області, включно з прифронтовими містами.
Найбільш критичним наслідком стало припинення наповнення водозаборів на першому та другому підйомах каналу. Це означає фактичне вичерпання резервної системи водопостачання, яка й без того працювала в умовах постійного навантаження через війну.
Як зазначає газета «Дейком», руйнування гідротехнічної інфраструктури в зоні бойових дій має накопичувальний ефект: кожен новий удар знижує здатність регіону до відновлення та підвищує залежність від аварійних рішень і гуманітарної допомоги.
Генеральний директор КП «Компанія Вода Донбасу» Ігор Новак повідомив, що запасів води у резервуарах залишилось приблизно на два тижні. У зв’язку з цим влада змушена запроваджувати графіки подачі води, що стане новою реальністю для мешканців області.
Введення обмежень на водопостачання — це не лише технічний захід, а й соціальний виклик. Умови життя в регіоні вже ускладнені війною, і дефіцит води посилює гуманітарну кризу, впливаючи на санітарію, медицину та базові потреби населення.
Водночас у ДСНС запевняють, що безпосередньої загрози підтоплення немає. Станом на зараз ситуація контрольована, а фахівці здійснюють постійний моніторинг. У разі погіршення обстановки служби готові до евакуації населення.
Цей інцидент має і стратегічний вимір. За даними українських та міжнародних джерел, атаки на гідроенергетику, водопостачання та інфраструктуру стали системною тактикою. Від початку 2025 року зафіксовано десятки ударів по гідроелектростанціях та теплоелектроцентралях.
Сіверський Донець відіграє ключову роль у водному балансі Донбасу. Пошкодження греблі порушує не лише локальне водопостачання, а й екосистему річки, що може мати довгострокові екологічні наслідки, включно зі зміною гідрологічного режиму.
Ситуація ускладнюється тим, що ця гребля вже зазнавала руйнувань у 2022 році. Тоді підрив призвів до підтоплення територій, а відновлення тривало майже два роки. Ремонт, здійснений за підтримки міжнародних партнерів, фактично був зведений нанівець.
Експерти з інфраструктури наголошують, що повторювані удари по одному й тому ж об’єкту свідчать про цілеспрямовану стратегію виснаження. Відновлення таких об’єктів потребує значних інвестицій, часу та безпекових гарантій, яких наразі немає.
У короткостроковій перспективі головним викликом залишається забезпечення населення водою. У довгостроковій — постає питання модернізації водної інфраструктури, диверсифікації джерел та підвищення її стійкості до воєнних ризиків.
