Москва живе в ритмі мобілізаційних плакатів і цехів, що не вимикають світло. За чотири роки війна стала головним державним проєктом, який підпорядкував собі промисловість, фінанси й соціальну політику. Економіка працює «на фронт», а не на майбутнє.
У цифрах це видно одразу: в російському плануванні 2026 року майже 40% федерального бюджету РФ спрямовано на оборону й безпеку. Закон про бюджет уже підписаний, і параметри дефіциту закладені як норма, а не виняток.
Війна дорожчає не лише витратами на зброю, а й ціною позик. За оцінками на основі документів Мінфіну, обслуговування боргу в 2026-му зростає до 8,8% видатків — це «тиха» стаття, яка не дає танків, але забирає ресурси.
За попереднім аналізом Дейком, така структура витрат створює ефект «замороженої модернізації»: школа, лікарня й дороги постійно програють оборонно-промисловому комплексу. Воєнна економіка дає короткий імпульс зайнятості, але скорочує довгі інвестиції, без яких країна старіє.
Друга тривожна лінія — Національний фонд добробуту, який мав бути страховкою на кризи. Офіційно його ліквідні активи на початок лютого 2026 року оцінювалися в $55,1 млрд — удвічі менше довоєнного «жирку», який Росія накопичувала на нафті.
Третя лінія — нафтові доходи. За даними Мінфіну РФ, бюджетні надходження від нафти й газу у 2025 році впали на 24% до 8,48 трлн рублів, і це б’є по можливості фінансувати війну без нових податків.
Президент Росії Володимир Путін. Ще до війни розмови про економічну стагнацію затьмарювали довгострокові перспективи країни — Нанна Хейтманн
Санкції проти Росії не «зупинили» експорт, але змусили продавати зі знижками й платити за обхід — логістикою, страховками, посередниками. Тут і виростає тіньовий флот як спосіб зберігати обсяги, жертвуючи маржею та репутацією.
Внутрішня ціна — інфляція в Росії та дорогі гроші. Коли держава «перегріває» попит військовими замовленнями, центральний банк змушений душити цивільний сектор ставками, а це гальмує інвестиції поза військовим контуром.
Так виникає економіка двох швидкостей: оборонні підприємства й пов’язані з ними підрядники ростуть, а решта — виживає. У цій моделі інновація часто означає не новий продукт, а нову схему постачання «дефіцитного» компонента.
На рівні регіонів це відчувається простіше: малі бізнеси стикаються з податками, дорожчими кредитами та нестачею робочих рук. Частина секторів — від цивільного машинобудування до споживчих послуг — опиняється «без кисню».
Військові витрати також загострюють кадрову яму. Рекрутинг тримається на високих виплатах, але якість набору падає, а «ресурс» здорових чоловіків з’їдає мобілізація й війна на виснаження.
Демографічна криза стає не абстракцією, а рахунком. CSIS оцінює сукупні втрати РФ у війні як майже 1,2 млн (убиті, поранені, зниклі), а кількість загиблих — у діапазоні 275–325 тисяч. Це тиск на ринок праці й народжуваність одночасно.
Російські війська шукають тіла солдатів та мирних жителів у Черкаському Порічному, на заході Росії, минулого року. На полі бою загинуло близько 325 000 військовослужбовців країни — Нанна Хейтманн
Зброя та військова техніка у поїзді поблизу Таганрога, Росія, у дні, що передували вторгненню в Україну. Після початку війни Кремль прагнув ширшої мілітаризації суспільства — Серез NYT
Паралельно триває відтік мізків: виїзд фахівців і згортання свобод зменшують здатність економіки оновлюватися. Дослідження SCEEUS, спираючись на дані «Меморіалу», фіксує щонайменше 4 884 політичних в’язнів у РФ і на окупованих територіях станом на кінець 2025-го — репресії стають частиною «воєнного управління».
У технологічній сфері теж виник перекіс. У подкасті Carnegie економістка Олександра Прокопенко формулює це жорстко: витрати на «снаряди й танки» не створюють «тривалої цінності» — гроші буквально «зникають» у металі та компенсаціях.
Відтак ІТ-екосистема дедалі частіше працює на обходи: фінтех-рішення, «сіра» логістика, заміщення сервісів, які зникли через санкції. Це «інновація виживання», а не стрибок у продуктивність, який підтягує країну в майбутнє.
Ще одна залежність — китайські технології та китайський попит. Росія дедалі більше спирається на Китай як покупця енергоносіїв і постачальника компонентів, що звужує зовнішньополітичний маневр і робить економіку більш однобокою.
Звідси й дилема: Кремль називає війну «захистом суверенітету», але практично збільшує зовнішню залежність та втрачає інвестиційну привабливість. Повернути інвесторів після такої перебудови важко, бо правила власності стали політичними.
Мирні переговори в такій конструкції важливі не лише для фронту, а й для фінансів. Російська ставка — отримати полегшення санкцій і повернути доступ до технологій, але довіра бізнесу підірвана: конфіскації активів та «ручне управління» лякають не менше, ніж саме поле бою.
Військовий парад у Москві у 2024 році. Майже 40 відсотків федерального бюджету Росії зараз виділяється на військові потреби та безпеку — Нанна Хейтманн
Могили російських солдатів у Бакинській, Росія, у 2023 році — Нанна Хейтманн
Навіть у разі угоди найскладніше — «розмотати» воєнну економіку без шоку. Перекласти заводи з снарядів на цивільний продукт, зняти перегрітий попит і зупинити податковий прес — це структурна операція, яка вимірюється роками.
На 2026 рік експерти прогнозують, що Росія здатна продовжувати війну, але дедалі дорожче: IISS оцінював оборонні витрати РФ у 2025-му приблизно в $186 млрд (7,3% ВВП). Такий рівень можна тягнути, але він «з’їдає» майбутнє швидше, ніж створює перемоги.
У підсумку «воєнні рейки» не гарантують Кремлю ні швидкої перемоги, ні економічної стійкості. Вони гарантують інше: падіння частки розвитку, виснаження резервів, зростання дефіциту бюджету та довгу тінь демографії. І саме це робить російське «сьогодні» дедалі дорожчим для її «завтра».
