Слова, що стали маніфестом: Трамп і межі влади
У суботу Дональд Трамп опублікував на своїх сторінках у соціальних мережах резонансну цитату: "Той, хто рятує свою країну, не порушує жодного закону". Це висловлювання, яке він закріпив на своїй платформі Truth Social та на офіційному акаунті Білого дому у мережі X, стало своєрідним маніфестом його політичного курсу.
Фраза нагадує висловлювання, приписуване Наполеону Бонапарту, та має глибокий історичний підтекст: від Авраама Лінкольна, який під час Громадянської війни призупинив habeas corpus, до Річарда Ніксона, який стверджував: "Коли президент робить це, це не є незаконним".
Цей пост відображає сутність другого президентського терміну Трампа, який розпочався з хвилі агресивних реформ, масових звільнень та демонтажу інституційних обмежень. У перші тижні нового терміну Трамп підписав низку указів, які вийшли за рамки загальноприйнятих меж президентської влади, викликавши низку судових позовів та критику з боку правозахисних організацій.
Новий курс: президент поза межами закону?
Другий термін Трампа знаменувався різким посиленням виконавчої влади. Його команда офіційно підтримала концепцію "унітарної виконавчої теорії", яка стверджує, що президент має повний контроль над виконавчою гілкою влади без втручання Конгресу.
Серед найрезонансніших рішень адміністрації Трампа:
- Масові звільнення держслужбовців із порушенням законів про захист праці.
- Закриття агентства з міжнародної допомоги (USAID) без погодження з Конгресом.
- Спроба змінити визначення громадянства за правом народження, ігноруючи 14-ту поправку Конституції.
- Відставка незалежних прокурорів та інспекторів, які розслідували діяльність президента, без законних підстав.
Усі ці кроки супроводжувалися відмовою Міністерства юстиції захищати конституційність законів, які обмежують повноваження президента.
Історичні паралелі: від Лінкольна до Ніксона
Ідея, що президент може діяти поза межами закону задля порятунку країни, не нова, але завжди була предметом гострих дискусій.
- Авраам Лінкольн під час Громадянської війни зупинив дію habeas corpus без дозволу Конгресу, заявивши: "Чи варто дозволити уряду розвалитися, щоб дотриматися одного закону?". Згодом Конгрес ратифікував його дії.
- Річард Ніксон, після відставки, заявив у скандальному інтерв’ю: "Коли президент робить це, це не є незаконним", виправдовуючи дії у рамках Вотергейтського скандалу.
- Джордж Буш-молодший та Дік Чейні після терактів 11 вересня посилили повноваження президента, дозволивши тортури та стеження без санкції суду, посилаючись на загрозу національній безпеці.
На відміну від цих прикладів, політика Трампа у другому терміні поширюється не на кризові ситуації, пов’язані з війною чи тероризмом, а на внутрішню політику та управління.
Правова база та ризики для демократії
Концепція "унітарної виконавчої теорії", яку просуває Трамп, передбачає, що президент має право:
- Односторонньо звільняти будь-яких посадовців виконавчої гілки.
- Контролювати діяльність незалежних агентств.
- Ігнорувати закони, які обмежують його повноваження, якщо він вважає їх неконституційними.
Ця теорія прямо суперечить рішенню Верховного суду у справі "Youngstown Sheet & Tube Co. v. Sawyer" (1952), де спроба президента Трумена націоналізувати сталеливарні заводи під час Корейської війни була визнана незаконною. Суд постановив, що президент не має права ігнорувати закони Конгресу навіть у кризові моменти.
Реакція експертів: демократія на роздоріжжі
Різкі кроки Трампа та його публічна риторика викликали хвилю дискусій серед політиків, конституціоналістів і правозахисників.
- Майкл Герхардт, професор конституційного права:
- "Твердження Трампа, що порятунок країни виправдовує порушення закону, створює небезпечний прецедент. Це загроза принципу верховенства права, на якому будується американська демократія."
- Мері Лоуренс, колишня суддя Верховного суду штату Нью-Йорк:
- "Нагадування про Лінкольна чи Ніксона не є виправданням. Лінкольн діяв у часи війни та згодом отримав підтримку Конгресу. Ніксон же залишився символом зловживання владою."
- Рассел Вогт, директор Бюджетного офісу Білого дому:
- "Ми живемо у постконституційний період. Америка потребує радикальних рішень для повернення до справжніх засад Конституції."
Суспільна реакція: підтримка чи страх?
Опитування, проведене Центром Pew Research на початку лютого 2025 року, показало:
- 45% американців підтримують курс Трампа, вважаючи, що "для порятунку країни потрібні рішучі дії навіть поза законом".
- 52% стурбовані тим, що розширення президентських повноважень може призвести до авторитаризму.
- 3% вагалися з відповіддю.
Особливо поляризованою стала думка серед ветеранів та бізнес-спільноти: перші здебільшого підтримують жорстку політику, тоді як підприємці побоюються непередбачуваних економічних наслідків через правову нестабільність.
Можливі сценарії розвитку подій
- Юридичні виклики та судові баталії: Верховний суд може стати ключовим арбітром, особливо у питаннях масових звільнень та зміни законів про громадянство.
- Політична конфронтація: Демократи в Конгресі можуть ініціювати розслідування або навіть процедуру імпічменту у разі грубих порушень законів.
- Реакція міжнародної спільноти: Союзники США можуть занепокоїтися нестабільністю та зниженням ролі американських інституцій.
Висновок: чи може мета виправдати засоби?
Риторика Трампа, що порятунок країни стоїть понад законом, відкриває нову сторінку у дискусії про межі президентської влади. Історія знає випадки, коли надзвичайні заходи рятували державу. Але водночас вона вчить, що влада без контролю перетворюється на загрозу демократії.
Майбутнє залежатиме від того, чи вдасться американському суспільству знайти баланс між необхідністю рішучих дій і збереженням принципу верховенства права. Бо як показує досвід — демократії вмирають не відразу. Вони гинуть тоді, коли суспільство вирішує, що для порятунку варто пожертвувати свободою.
