Ракетний удар і розпач на місці трагедії
У суботу вранці Ігор Яворський прокинувся, як завжди. Та вже за кілька годин світ навколо перетворився на суцільний жах. Російська ракета влучила у житловий будинок у Полтаві, залишаючи після себе лише руїни та смерть. Того ранку він втратив усе – сина, невістку та дев’ятирічну онуку. Але про це він ще не знав.
Яворський, 61-річний військовий пенсіонер, провів весь день біля завалів. У кожному тілі, яке виносили рятувальники, він шукав своїх рідних. Він був упевнений: вони загинули. Адже їхня квартира була на першому поверсі того самого під’їзду, що обвалився миттєво.
«Мій син, невістка і онука тут», – говорив він, ледве стримуючи біль. – «Вони загинули тут. Усі троє. За одну секунду».
Безнадія та очікування серед уламків
Рятувальники працювали без зупинки. Навколо – величезні купи уламків, закривавлені тіла та розбиті життя. Кожен витягнутий загиблий міг бути його сином, невісткою або маленькою Софією.
Кожного разу, коли виносили нову жертву, він підбігав, затамувавши подих. Та щоразу розчаровано відступав:
«Ні, це знову не вони… Це літня людина. Це не він», – повторював він, вдивляючись у посічені уламками обличчя загиблих.
Під ногами – уламки бетону, закручений метал, скло. Поруч працювали крани, витягуючи важкі плити, щоб дістати тих, хто ще може бути під завалами. Але надія танула з кожною годиною.
Рятувальники працюють на місці постраждалого від російського ракетного удару житлового будинку внаслідок нападу Росії на Україну, Полтава, 1 лютого 2025 року. Прес-служба ГУ ДСНС України у Полтавській області
Статистика втрат і зруйновані життя
Цей удар був частиною масованої атаки. Росія запустила десятки ракет і дронів, атакуючи мирні українські міста. Удар по Полтаві виявився одним із найстрашніших: під завалами загинули щонайменше 12 людей, ще понад 40 отримали поранення. Десятки квартир знищено.
За даними українського МВС, з початку повномасштабного вторгнення Росія здійснила понад 6 000 ракетних ударів по території України. І більшість з них – по цивільній інфраструктурі.
Лють і біль людини, що втратила все
Яворський не міг більше стримувати емоції. Він не просто шукав своїх рідних, він шукав відповідь: за що?
«Від самого розвалу Радянського Союзу у 1991 році Путін мав лише одну мету – знищити Україну», – каже він, стискаючи кулаки. – «Я хочу, щоб уся Росія зникла разом із ним. Вони всі прокляті на сто років».
У його голосі не було жалю. Лише біль і злість.
Коментарі експертів: чому Путін не зупиниться?
Політолог Олександр Гончаренко пояснює, що Путін керується не лише військовою доцільністю, а й бажанням помсти та страху перед втратою влади.
«Його стратегія – тотальне знищення. Це не війна за територію, це війна на знищення державності України», – каже експерт. – «Кожен удар по цивільних – це психологічний тиск. Він хоче змусити людей боятися, зламати їх. Але він не враховує одного: кожна така атака лише підсилює ненависть».
Трагедія, що стала символом боротьби
Ігор Яворський залишився на місці трагедії до пізнього вечора. Коли він нарешті побачив тіло сина, йому не треба було більше нічого перевіряти. Він знав.
Ця історія – не виняток. Вона – частина великого болю, який переживають тисячі українських родин. Але разом із цим – і частина незламності народу, який ніколи не пробачить і не забуде.
