Від першого телефонного дзвінка просто посеред пресконференції до невтомних щоденних консультацій — стосунки президента Франції Еммануеля Макрона та президента України Володимира Зеленського виросли з офіційної дипломатії у справжню дружбу, побудовану на взаємній повазі і довірі. Той момент у кінці березня 2025 року, коли Зеленський перериває спілкування з журналістами, аби відповісти власному іменному дзвінку від Макрона, став символом нового рівня їхньої комунікації, у якій офіційні протоколи відійшли на задній план, а на перший вийшли людські стосунки та спільна місія — захист незалежності та територіальної цілісності України.
З початку широкомасштабного вторгнення Росії у 2022 році Макрон не лише не відмовився від контактів із президентом Путіним, а й став одним із небагатьох західних лідерів, які намагалися знайти дипломатичне вирішення кризи до останньої хвилини.
Пан Зеленський та пан Макрон у 2022 році після прес-конференції в Києві, Україна. Олексій Фурман
Однак після звірств у Бучі та низки воєнних злочинів його тон кардинально змінився. Саме після поїздки до Ірпеня восени 2022 року відбулася внутрішня трансформація: Макрон вийшов із переговорів із Кремлем і почав підтримувати чіткі кроки на користь України, що стало першим кроком до глибинного союзу з Зеленським.
Упродовж президентської кампанії 2019 року Зеленський отримав можливість відчути підтримку від визнаного європейського лідера: візит до Єлисейського палацу, організований Макроном, увійшов в історію як рідкісний випадок, коли глава держави приймає кандидата з невеликими політичними заслугами. Цей жест не лише підвищив рейтинг Зеленського всередині України, а й заклав фундамент довіри між двома 41-річними політиками, об’єднаними спільними почуттями несподіванки та прагненням довести всім, що вони здатні перетворити свої країни на приклад для світу.
Неподалік від російського удару в Кривому Розі, Україна, загинуло 20 мирних жителів, у тому числі дев'ятеро дітей. Фінбар О'Райлі
Фундамент їхньої дружби склали регулярні телефонні розмови, що відбуваються без посередників за допомогою безпечних каналів зв’язку: від захищених ліній французького Надзвичайного військового кабінету до месенджерів WhatsApp і Signal. В одних дзвінках лідери обговорюють розгортання нових оборонних систем, в інших — обмінюються документами або ж просто цікавляться станом справ одне в одного. Коли внаслідок ракетного удару по Кривому Рогу загинуло 19 мирних мешканців, Макрон зателефонував Зеленському винятково з людських міркувань — щоб висловити співчуття й поцікавитись його особистим станом, а не лише торкнутися стратегічних питань.
Еволюція політики Макрона щодо України демонструє, як інтерес держави може синхронізуватися з довірою між лідерами. Після відмови від спроб уникнути приниження Росії та розкриття масштабів звірств у Бучі французький президент назавжди змінив курс: у травні 2023 року на саміті в Братиславі він визнав, що не дослухався до попереджень країн Східної Європи та закликав Захід надати Україні гарантії безпеки. Цей поворот політики Макрона став ледь не ключовим дзвінком для Зеленського, який публічно відзначив «справжню зміну» тональності та дій французького лідера.
Пан Макрон вітає пана Зеленського, який на той час був новообраним президентом, в Єлисейському палаці в Парижі у 2019 році. Жульєн де Роза
Незважаючи на початкові затримки в доставці військової техніки та санкції, що спочатку здавалися надто м’якими, у Парижі швидко зрозуміли важливість підтримки України не лише символічно, а й конкретними кроками. Водночас ця підтримка не була безумовною — Макрон не забував про інтереси Франції та роль своєї країни як посередника в глобальному діалозі. Але Зеленський високо цінує його здатність дотримуватися слова та вміло врівноважувати різні голоси на європейській арені, навіть коли доводиться відстоювати Україну перед самими союзниками.
Однією з найпомітніших ініціатив Макрона стало обговорення можливості введення контингенту європейських військ на територію України для охорони перемир’я. Хоча спочатку ідея викликала різку реакцію переважної більшості західних колег, уже за рік ця дискусія перетворилася на робочий формат для детальних переговорів із Вашингтоном і ключовими столицями Європи. Зеленський відзначає: «Макрон не просто висловив ідею — він відкрив новий простір для обговорення, який дав нам змогу просунутися вперед».
Крім військових питань, лідери активно співпрацюють над новими стратегіями дипломатичного тиску на Москву. Макрон неодноразово намагався організувати зустрічі Зеленського з лідерами, які колись зберігали дистанцію: він долучив українського президента до бесіди з Дональдом Трампом під час відновлення Нотр-Дам у Парижі, використовуючи свій вплив у Вашингтоні. Після невдалого лютневого візиту Зеленського до Білого дому Макрон допоміг пом’якшити напруження, виступивши своєрідним «мостом» між двома світовими столицями.
Пан Макрон у 2022 році у спустошеному передмісті Києва Ірпіні. Марко Джуріца
Тепер, у травні 2025 року, теми розмов між Макроном і Зеленським дедалі більше зміщуються з логістики постачання озброєнь до планування гуманітарних ініціатив і реабілітації постраждалих регіонів. Французькі аналітики визнають: президент Макрон має доступ до найсвіжішої військової розвідки, і саме детальна інформація про назви фронтових населених пунктів, яку отримує від власних джерел, робить ці дзвінки особливо цінними для українського командування.
Жодна інша європейська країна не змогла поєднати емоційну підтримку з чіткими стратегічними ініціативами так, як це вдавалося Франції під керівництвом Макрона. Для Зеленського ця співпраця означає більше, ніж союз: це партнерство, у якому кожен крок продуманий, а кожне слово на вагу золота. Як відзначає один із учасників розмов із президентом Франції, «між ними виникло братство душ і рук», яке зміцнює позиції України на міжнародній арені і вселяє надію в українських громадян.
Під час повторного відкриття собору Нотр-Дам у грудні пан Макрон організував зустріч між паном Трампом, який ще не склав присягу на другий термін на посаді президента, та паном Зеленським. Жульєн де Роза
У вирішальні моменти війни, коли переговори на всіх рівнях затихали або давали мінімальні результати, Макрон неодноразово знову і знову повертався до підтримки України. Він закликав європейських лідерів об’єднатися, наголошуючи на тому, що успіх у захисті демократії на східних кордонах ЄС — це питання безпеки всього континенту. Ця позиція дозволила Зеленському втримувати єдність коаліції і концентруватися на відбитті нових російських атак.
Таким чином, історія стосунків Макрона та Зеленського — це не просто приклад двох політиків, що знайшли спільну мову. Це розповідь про трансформацію дипломатії через персональну довіру, про поєднання стратегічних інтересів і людської солідарності. У час, коли безпрецедентна агресія кинула виклик мирному порядку в Європі, ця унікальна зв’язка вищих лідерів стала логістичним і моральним маяком, що вказує шлях вперед у боротьбі за свободу й незалежність.
