У своїй книзі «Золота дорога» Вільям Далтримпл нагадує, що Індія століттями була центром світової торгівлі та культури. Щоб відіграти у ХХІ столітті роль лідера Азії, Нью-Делі варто відновити давню відкритість торгівлі, поглибити зв’язки з Північним сходом Азії та відродити вплив на Південно-Східну Азію.
Якщо ХІХ століття ми асоціюємо з європейськими імперіями, а ХХ — з гегемонією США, то ХХІ століття все частіше називають «азійським». Питання лише в тому, хто очолить цей новий світовий порядок: Китай чи Індія? На сьогодні Пекін безперечно випереджає Нью-Делі за більшістю економічних і військових показників: ВВП Китаю перевищує $18 трлн, тоді як індійська економіка — близько $4 трлн, а питома вага в глобальній торгівлі становить 11 % проти 2,7 % у Індії. Проте історична спадщина свідчить, що саме Індія багато століть тримала роль «цивілізаційного двигуна» Азії.
У своїй новій книжці «Золота дорога» британський історик Вільям Далтримпл доводить, що ще до європейської колонізації торгові шляхи, які виходили з Індійського субконтиненту, з’єднували його з усім континентом, обмінюючи не лише товари, а й науку, релігійні та філософські ідеї. Індія подарувала світові нуль у математиці, великі здобутки в астрономії, медицині та літературі. Від Індії походять основи буддійської й індуїстської космології, які поширилися від Південної Азії до Японії й Кореї, а через арабський світ проникли до середньовічної Європи, стимулюючи Ренесанс.
Далтримпл формулює три ключові уроки, які можуть допомогти Індії наздогнати Китай і претендувати на лідерство в «азійському столітті»:
Відновити відкритість до зовнішньої торгівлі.
На відміну від сучасного Китаю, який активно використовує глобальні ринки, Індія, попри величезний внутрішній попит, залишається відносно закритою. Нью-Делі вийшов із Регional Comprehensive Economic Partnership у 2019 році, побоюючись напливу китайських товарів, і досі не підписав угоди з ЄС чи Великою Британією. Проте в історичні часи Індія мала одні з найширших торгових мереж, що приносило процвітання та сприяло культурному розквіту. За оцінками Peterson Institute, якби Індія зняла частину бар’єрів, її економічний зиск міг би скласти понад $60 млрд щороку.
Поглибити традиційні зв’язки з Північно-Східною Азією.
Сучасні економічні лідери Азії — Японія, Південна Корея та Китай — свій культурний фундамент багато в чому успадкували від індійських буддійських та філософських шкіл. Проте сьогодні між Індією та цими країнами існують глибокі підозри з огляду на геополітичне суперництво. Відродження культурної спільності могло б стати каталізатором для наукового й технологічного співробітництва: від інновацій у сфері медичних технологій до масштабних інфраструктурних проєктів, подібних до китайської ініціативи «Один пояс, один шлях».
Відродити вплив у Південно-Східній Азії.
Незважаючи на географічну близькість до Китаю, дев’ять із десяти країн Південно-Східної Азії зберегли індійську культурну спадщину — від епосів «Рамаяна» та «Махабхарати» до архітектури та релігійних практик. Такий історичний «м’який вплив» міг би стати основою для нового економічного партнерства. Сьогодні Південно-Східна Азія торгує з Китаєм на суму близько $700 млрд, в той час як обсяг індійського експорту до регіону — лише близько $100 млрд. Відновлення колишніх торговельних шляхів може суттєво посилити позиції Нью-Делі в регіоні.
На фоні цих уроків уряд Індії міг би запустити нові політики: від лібералізації імпортних тарифів до стимулювання прямих інвестицій у виробництво, активізації міжурядових проєктів із сусідами на сході та південному сході Азії, а також інституційного закріплення культурно-освітніх обмінів. Ініціатива «Make in India» має стати не лише гаслом, а й передбачати зручні умови для закордонних компаній, що прагнуть розгорнути фабрики на індійській землі.
Крім суто економічного виміру важливими є й питання іміджу: якщо Індія зуміє підкреслити свій цивілізаційний досвід і водночас показати ефективну інфраструктурну та цифрову модернізацію, вона отримає значний «м’який» і «твердий» вплив у світі. Адже саме баланс між культурною унікальністю та сучасними технологіями здатний закласти фундамент довгострокового лідерства.
Є всі підстави вважати, що наступні десятиліття можуть стати для Індії часом стрімкого зростання. Якщо Нью-Делі не обмежиться внутрішнім ринком, а візьме на озброєння історичні уроки «Золотої дороги», він зможе не просто наздоганяти Пекін — а претендувати на роль нової осі світової економіки в Азії. І тоді ХХІ століття справді закріпить за Індією почесне звання лідера «азійського століття».
