Папа Лев XIV, відомий до свого обрання як кардинал Роберт Френсіс Превост, народився в США, але згодом отримав громадянство Перу та став одним із небагатьох представників Латинської Америки в колі ватиканської верхівки. Однак його справжньою духовною матрицею стало рішення у 14 років вступити до Ордену святого Августина — малої, міцно згуртованої чернечої спільноти, якій сьогодні належить менше ніж 3 000 монахів по всьому світу.
Від самого початку серйозність намірів десятикласника з американського передмістя продемонструвала, наскільки глибоко він перейнявся покликанням augustinian spirituality. Після вступу до ордену Роберт Превост пройшов традиційний курс богословської та філософської підготовки, а в 1982 році був висвячений на священника — саме тоді розпочалася його офіційна служба в клірі августинців.
З 1983 року почалася його місіонерська діяльність у Перу, де августинці відігравали важливу роль у душпастирській роботі серед бідних районів Ліми та сельських громад. Саме в перуанському контексті майбутній Папа збагатився глибоким розумінням соціальної справедливості та поняттям “єдності в різноманітті”. Ці ідеї стали важливою складовою його подальших проповідей, а численні зустрічі з місцевими жителями — від рибалок узбережжя до фермерів у передгір’ях Андів — заклали засади його бачення Церкви як “дому для всіх”.
У 1990-х роках Превост повернувся до Риму, щоб служити у настоятелі провінції Ордену святого Августина. Через роки наполегливої праці, розвитку міжнародних зв’язків та управлінського досвіду у 2000-х він очолив Генеральну курію августинців у Вічному місті. На посаді префекта ордену—що тривав 12 років—Кардинал Превост налагодив тісні контакти з ватиканськими структурами та іншими чернечими конгрегаціями, сприяючи обміну досвідом і спільним проектам у сфері освіти, місіонерства та гуманітарної допомоги.
Саме цей унікальний досвід управлінської та місійної роботи в Ордені святого Августина вивів його у фокус кардинальського конклаву. Коли в травні 2025 року Роберт Превост отримав обряд обрання і прийняв ім’я Лев XIV, він став першим августинським Папою за понад шістсот років історії ордену. Для більшості монахів та мирян ця подія стала джерелом гордості та сподівань: вони розраховують, що новий понтифік підтримає пріоритети augustinian heritage у всесвітній Церкві.
Головними стратегіями, які Лев XIV, за очікуваннями Augustinians Across the World, продовжить реалізовувати, є місіонерський виклик та синодальність. Місіонерська діяльність означає не лише проповідь Євангелія у традиційному розумінні, а й присутність серед “найменших” — людям, які страждають через соціальну нерівність, конфлікти чи природні катастрофи. У перуанські роки він неодноразово повторював, що кожна парафія має відкритися для форм, які б промовляли до сучасників, і що місто та село однаково потребують Церкви з відкритим серцем.
Синодальність же передбачає широке залучення мирян, богопосвячених осіб та єпископів до процесу прийняття рішень на всіх рівнях — від парафіяльних зборів до Всесвітньої сесії Синоду Єпископів. Pierantonio Piatti, історик-августинець із Папського комітету історичних наук, вказує на концепцію “communitas” (спільнота) як центральну для Augustinian way of life. Це нагадує, що Церква не має бути централізованою бюрократичною машиною, а живим організмом, що росте завдяки діалогу та взаємному слуханню.
Ще одним ключовим елементом augustinian spirituality, за словами д-ра Піатті, є пошук балансу між “contemplatio” (роздумом) і “actio” (дією). Папа Лев XIV, поєднуючи молитву та відданість внутрішньому життю з активним служінням у громаді, наголошує, що лише через таку гармонію можна уникнути крайнощів: трудоголізму без глибокого коріння або внутрішнього відчуження від реальних потреб світу.
У своїх ранніх промовах Папа Лев XIV вже закликав єпископів і мирян створювати “малі спільноти слухання” — формат, який дозволяє обговорювати виклики сучасності, від кліматичних криз до міжконфесійного діалогу, у довірчій атмосфері. Це пряме втілення принципу synodality, коли кожен може висловити свою думку, а кінцева межа авторитету Pope as Shepherd стає інноваційним ядром традиції.
Таким чином, вплив Ордену святого Августина на становлення та духовний профіль Папи Лева XIV є надзвичайно значущим. Його далекосяжний досвід — від юнака, який обрав чернече життя, до очільника глобального католицького руху — демонструє, як augustinian heritage може стати каталізатором для оновлення Церкви. Під проводом августинця на престолі Святого Петра очікується активне продовження традицій синодальності, місіонерського служіння та балансу між молитвою і дією, які колись були покладені в основу Ордену святого Августина ще в середньовіччі. Це дає підстави вірити, що понтифікат Лева XIV не лише підтримуватиме спадщину своїх попередників, а й внесе нові перспективи для розвитку глобальної Католицької Церкви.
