Ранок минулої п’ятниці для Володимира Зеленського здавався обнадійливим: він прибув до Вашингтона, щоби заручитися підтримкою впливових сенаторів у питаннях військової допомоги та спільних планів щодо можливої мирної угоди з Росією. У готелі Hay-Adams поблизу Білого дому зібралися представники обох партій, відомі своїми різними поглядами, але єдиною позицією щодо невиправданості російської агресії. Республіканці, які раніше палко підтримували Україну як важливого союзника в Європі, потискали Зеленському руку й фотографувалися з ним на знак єдності перед спільним викликом.
Однак усі ці символічні жести підтримки виявилися крихкими, коли того ж дня на Зеленського обрушилася хвиля критики після його зустрічі з Дональдом Трампом та віцепрезидентом JD Vance в Oval Office. Президент США разом зі своїм віцепрезидентом публічно звинуватили українського лідера у «невдячності», нагадавши, що війна триває вже четвертий рік, а від Америки, мовляв, Україна очікує надмірних жертв та «безумовної підтримки». У результаті саме ті республіканці, що кілька годин до того привітно усміхалися, вже ввечері почали або дистанціюватися від Зеленського, або закликати його «зробити крок назад» і поступитися вимогам Вашингтона.
Теплий початок дня: зустріч у Hay-Adams Hotel
Початок візиту Зеленського був багатообіцяльним. Уранці він поспілкувався з впливовими сенаторами, які свого часу активно виступали за збільшення оборонної допомоги Києву. Зокрема, сенатор Ліндсі Грем (Lindsey Graham), відомий як один із найзапекліших критиків Кремля та послідовний прихильник виділення коштів на потреби українського війська, із задоволенням фотографувався з гостем із Києва. За словами присутніх, атмосфера в залі була сповнена оптимізму: ішлося про угоду, яка могла б зміцнити військовий фронт України, а також розвинути партнерство в галузі мінеральних ресурсів.
Один із ініціаторів цієї зустрічі, сенатор Роджер Вікер, очолює Комітет із питань Збройних сил у Сенаті США. Він не раз наголошував у своїх виступах, що Сполучені Штати зацікавлені в тому, аби допомогти Україні зупинити російську агресію та водночас отримати економічну вигоду від інвестицій у видобуток корисних копалин. На його офіційних сторінках невдовзі з’явилися фото, де він тисне руку Володимиру Зеленському — символ трансатлантичної солідарності.
Проте ця «ідилія» тривала недовго: вже по обіді, після вибухового скандалу у Білому домі, допис сенатора Вікера із позитивними згадками про Зеленського зник із соцмереж. А власне зближення республіканців із Києвом за лічені години перетворилося на публічне засудження українського президента.
Фатальна зустріч в Oval Office
Кульмінація відбулася в Oval Office, де Дональд Трамп і JD Vance різко взялися докоряти Зеленському за «зухвалість». Трамп повторив тезу про те, що «Україна не усвідомлює межі можливостей США», додавши: якщо Київ не стане «більш гнучким» у переговорах із Москвою, американська підтримка може швидко скоротитися. Віцепрезидент Vance розвинув цю думку, заявивши, що Зеленський «повинен дякувати» Вашингтону за кожен крок, натомість президент України нібито наполягає на дедалі більшій і дорожчій військовій допомозі, не демонструючи належної поваги до американських платників податків.
Спостерігачі припускали, що Дональд Трамп, відомий своєю пристрастю до різких висловлювань, використовує подібну «жорстку риторику» для публічної демонстрації політичної сили. Проте експерти не очікували, що розмова переросте у фактичне приниження союзника, котрий вже чотири роки бореться з агресією з боку Росії. Зеленський намагався пояснити, що йдеться не лише про територіальну цілісність України, а й про геополітичні інтереси самого Заходу, адже від успіху Києва на фронті залежить безпека всієї Європи. Але будь-які аргументи були «заглушені» тирадами Трампа та Vance, що зрештою призвело до різкого завершення зустрічі.
Сенатори у замішанні: як союзники стали критиками
Головним символом розвороту стала поведінка сенатора Ліндсі Грема. Ще зранку він усміхався у присутності Зеленського, виголошуючи схвальні промови й підкреслюючи свій жорсткий курс щодо Росії. Але вже за кілька годин, після гучного конфлікту у Білому домі, Грем заявив, що Зеленському слід «піти у відставку», якщо він «не бажає або не може» спілкуватися з президентом США цивілізовано. Мовляв, потрібно «прислати іншу людину, з якою можна вести справи».
Для багатьох аналітиків ця заява прозвучала шокуюче, адже Ліндсі Грем довгий час вважався одним із найпослідовніших «яструбів», які наполягали на посиленні санкцій проти Росії та військовій підтримці України. Поворот на 180 градусів свідчить, що республіканці — принаймні значна їх частина — воліють триматися «в ногу» з президентом Трампом, навіть якщо це суперечить їхнім попереднім заявам щодо російської агресії.
Ще одним індикатором стала поведінка Роджера Вікера. Зранку він організував у готелі Hay-Adams зустріч Зеленського з представниками Сенату, а ввечері видалив фотографії, де вони тисли один одному руки. Навряд чи такий крок можна розцінювати інакше, ніж спробу дистанціюватися від політичного вибуху, який стався у Овальному кабінеті.
Демократи звинувачують Трампа у «зраді союзника»
Якщо для деяких республіканців ситуація обернулася потребою переформатувати свою позицію, то демократи одразу скористалися цим інцидентом, щоб розкритикувати Білий дім. Сенаторка Джин Шахін (Jeanne Shaheen) з Нью-Гемпширу, яка є ключовою демократкою у Комітеті з міжнародних відносин, назвала події в Oval Office «ганебними та відверто антиамериканськими», звинувативши адміністрацію Трампа у тому, що вона стає «по один бік із Путіним, а не з демократичним союзником».
Сенатор Пітер Велч (Peter Welch) із Вермонту, присутній на ранковій зустрічі з Зеленським, висловився ще різкіше: «Якщо ми на боці України, сьогоднішні події шокують. Якщо ж президент на боці Путіна, тоді все, що відбувається, набуває логічного сенсу. І це дійсно тривожить».
Зі свого боку, лідер демократичної меншості в Палаті представників Гакім Джеффріс (Hakeem Jeffries) з Нью-Йорка назвав поведінку Трампа в Білому домі «обурливою» й такою, що ганьбить США на міжнародній арені.
Новий етап «Америка перш за все»
Хоча в певній частині суспільства та медіа такий інцидент викликав осуд, чимало республіканців побачили у діях Трампа й Vance «тріумф» політики «America First», яку президент послідовно просуває. Спікер Палати представників Майк Джонсон у своєму дописі в соцмережах подякував Трампу «за жорстку розмову з іноземним лідером», стверджуючи, що «Америка більше не дозволить себе використовувати».
Сенатор Білл Гагерті (Bill Hagerty) з Теннессі пішов ще далі, фактично привітавши розкол із Україною та заявивши, що «США більше не братимуть участь у програних іграх». На його думку, курс Трампа доводить, що «тепер Вашингтон ставить власні інтереси попереду».
Відома представниця республіканців у Палаті представників, Марджорі Тейлор Ґрін (Marjorie Taylor Greene) з Джорджії, яка давно виступала проти подальшої фінансової допомоги Києву, привітала Трампа та Vance з тим, що вони «нарешті розставили все на свої місця». У своєму дописі Ґрін назвала Зеленського «зарозумілою людиною», яка «нарешті зустріла лідерів, що не терпітимуть принижень».
Можливі наслідки для України
Події цієї п’ятниці стали яскравим свідченням того, наскільки хиткими можуть бути політичні союзи у Вашингтоні. Ще вранці у Києва складалося враження, що Сенат США, незалежно від партійних розбіжностей, здатен підтримати президента Зеленського у протистоянні з Росією. Однак уже ввечері ті самі сенатори або мовчали, або відкрито звинувачували його в «неповазі».
З українського боку така ситуація створює додаткові ризики: якщо раніше навіть скептично налаштовані республіканці змушені були враховувати проукраїнську позицію «яструбів» на Капітолійському пагорбі, то тепер утворюється простір для внутрішніх суперечностей. Результат може бути неоднозначним:
- Зменшення військової допомоги. Якщо Трамп продовжить тиск на республіканців, частина з них може відмовитися від підтримки додаткових пакетів фінансування для України.
- Політичний тиск на Зеленського. Впливові фігури на кшталт Ліндсі Грема можуть спробувати вмовити президента України піти на поступки чи навіть «передати кермо» комусь більш «поступливому». Хоча на практиці це видається надзвичайно малоймовірним, адже Київ категорично не сприйме такої «дипломатії».
- Розкол між Сенатом і Білим домом. Демократи та частина республіканців, імовірно, продовжать критикувати Трампа за «зраду союзника», що може спричинити нові суперечки всередині США.
Для України ці процеси — тривожний сигнал. Російська агресія не вщухає, конфлікт залишається гострим, і кожен день бойових дій вартує Києву великих втрат. Зміцнення обороноздатності та укладення потенційної мирної угоди вимагатиме не лише рішучості самої України, а й дієвої підтримки Заходу. Якщо ж політики у Вашингтоні починають сумніватися в доречності подальшої допомоги чи навіть закликати до зміни лідера України, це тільки ускладнить будь-які переговори з Кремлем.
Перспективи на майбутнє
Чи означає це, що двері до співпраці зачинені остаточно? Навряд. Політична динаміка Сполучених Штатів часто буває циклічною: скандали вщухають, ідеологічні «віражі» змінюють один одного. Проте ясно одне: теперішній етап конфронтації між Зеленським та Трампом створює серйозні перешкоди для поглибленого співробітництва США й України.
Якщо підписання угоди про мінеральні ресурси раніше розглядали як можливість зміцнити економічну складову партнерства, тепер воно зависає в повітрі. Трамп відкрито продемонстрував, що готовий переглянути будь-які домовленості, якщо українська сторона не виявляє «належної вдячності». Для Києва ж питання стоїть інакше: саме США матимуть вигоду від інвестицій, тоді як Україна отримає не лише фінансовий внесок, а й надію на більшу безпеку.
Тепер, коли окремі сенатори під тиском Трампа переглядають свою позицію, президент Зеленський опиняється у складнішій ситуації. Йому доведеться активно заручатися підтримкою європейських партнерів і тих республіканців, які досі лишаються відданими ідеї стримування Кремля. Усе це відбувається на тлі дедалі частіших сигналів з боку московської дипломатії про те, що Росія готова й далі затягувати війну.
Відтак Україна не має іншого вибору, окрім як продовжувати пошук міжнародних союзників. Навіть якщо частина американського політикуму стає прохолоднішою, у Конгресі все ще є істотна група законодавців, які продовжують вважати російську агресію глобальною загрозою. Чи вдасться Зеленському переконати їх у критичності підтримки — багато в чому залежить від того, як швидко вщухнуть наслідки скандалу у Білому домі й наскільки гнучкою виявиться українська дипломатія.
