Незважаючи на зниження рейтингів та критику за негаразди у Пентагоні, валютні потрясіння на ринку та судові поразки у сфері міграції, Дональд Трамп залишається активним провідником радикальних змін у системі урядування США. У свої перші сто днів другого терміну президентства він продовжив «перезавантажувати» керівництво ключових федеральних агентств, цілеспрямовано розширювати власні повноваження й торпедувати традиційні механізми стримувань і противаг, що раніше забезпечували баланс влади.
Тарифи, які стали візитівкою адміністрації Трампа, залишаються на місці, незважаючи на тиск ринків і скарги бізнесу. Хвилі у відповідь від Китаю й ЄС перетворили торговельну війну на надовго, а попередні «капризи» з погрозами підвищити мита навіть до 145 % лишилися в силі.
Аналітики Goldman Sachs оцінюють, що уповільнення зростання ВВП Китаю до 0,8 % — це лише початок наслідків. Трамп не припиняє вважати Сполучені Штати «обдуреними» роками, продовжуючи вимагати від союзників справедливого розподілу фінансових зобов’язань у НАТО та компенсації торгівельного дисбалансу. Навіть після часткової паузи в запровадженні нових мит адміністрація зберігає переговорний тон «жорсткого стягнення», що змушує світових лідерів переглядати власні стратегії безпеки та економічного партнерства з Вашингтоном.
Попри заяви про бажання «жартома» припинити війну в Україні за один день, Трамп не відмовився від ідеї змусити Київ піти на серйозні поступки, включно з відмовою від членства в НАТО й невизначеними гарантіями безпеки. Поки російські ракети вбивають мирних мешканців Києва, президент і далі повторює гнівні заклики «Володимире, зупинись», але жодної дієвої стратегії не пропонує. Це викликає критику навіть серед консерваторів, таких як сенатор Чак Граслі, які називають Путіна «майстром маніпуляцій над американцями».
На внутрішньому фронті Трамп продовжує зменшувати незалежність виконавчої влади: протягом останніх місяців були відсторонені або звільнені низка інспекторів-генералів, які здійснювали нагляд за федеральними програмами.
Урядовці й експерти зазначають, що без цих внутрішніх ревізорів складніше відстежувати корупцію та марнотратство, натомість бюрократи підпорядковуються безпосереднім розпорядженням Білого дому.
Офіс управління та бюджету під керівництвом Рассела Воуті — одного з найбільш жорстких прибічників «великого скорочення держави» — вже вніс у проект бюджету масштабні пропозиції з урізання соціальних програм і медичної допомоги, натякаючи на можливий дефолтні сценарії, якщо Конгрес не підтримає нові тарифи.
Суперечливою залишається й імміграційна політика: хоча перехідний показник нелегальних перетинів кордону знизився, адміністрація і надалі використовує екстрені накази для різкого посилення депортацій.
Судді федеральних окружних судів неодноразово критикували уряд за порушення процедур, зокрема за примусове відправлення мігрантів до третіх країн без слухань. Намагаючись утвердити «нульову толерантність», Трамп навіть санкціонував арешт судді Ганни Дюґан у Мілуокі за «перешкоджання імміграційному правосуддю», що стало безпрецедентним прикладом політичного тиску на судову владу.
У Білому домі лідирують радикали: заступник керівника апарату Стивен Міллер і директор OMB Рассел Воуті послідовно уособлюють жорстку лінію щодо міграції та бюджету. Водночас вплив Ілона Маска, який посередник «апаратного шоку» в уряді, вже ослаб, але надихнув ідею мобілізації стартапів для переформатування виконавчої гілки. під його заохоченням були ініційовані «розвантаження» федеральних структур, але реальна економія виявилася мінімальною.
Незважаючи на численні конфлікти із Конгресом, Трамп продовжує ухвалювати рішення через виконавчі накази, а не через законодавчий процес. Це означає, що для скасування багатьох його ініціатив новому президенту або іншому конгресу доведеться докладати значних зусиль з прийняття нових указів чи законів. Навіть ревізія політики Федеральної резервної системи після критики Джерома Пауелла від Трампа призвела лише до негайної відміни погроз ілюстративного «звільнення» голови ФРС, але зберегла високу напругу навколо незалежності монетарних органів.
Алі одна з найсерйозніших загроз – втома суспільства від безперервних потрясінь. Нинішні результати опитувань Washington Post/ABC/Ipsos фіксують негативне ставлення більшості американців до надмірного втручання президента у виконавчу владу та скорочення громадських програм.
Але опозиційні партії досі не демонструють рішучості застосувати статутні механізми контролю (імпічмент або масштабні законодавчі кроки), побоюючись політичної помсти з боку Трампа.
Навіть за умови подальшого падіння рейтингу та зростаючої незадоволеності з боку виборців, Дональд Трамп залишається рушійною силою радикальних перетворень у США. Його підхід «повне перетрушування» відомств, використання тарифів як «ключа від державної скарбниці» та агресивне застосування виконавчих наказів створюють новий стандарт президентської влади – більш централізований, швидкий у виконанні, але водночас менш здатний до внутрішнього контролю.
Наслідки цих змін, від трансформації зовнішньої політики до демонтажу системи стримувань і противаг, можуть мати довготривалу силу, що вимагатиме значних зусиль для відновлення балансу і верховенства права в американській системі управління.
