Фінансова безодня: бюджетні реалії 2025 року
Українська держава вже третій рік поспіль стикається з хронічною нестачею коштів для фінансування оборонної сфери. У 2025 році ситуація з дефіцитом коштів на військові видатки знову стала критичною. Уряд готується до подання законопроєкту, який передбачає збільшення видатків на 400 млрд грн, основна частина яких піде на забезпечення армії. Цей крок необхідний, аби забезпечити стабільні виплати військовослужбовцям у другій половині року.
Наразі ситуацію рятує міжнародна підтримка, однак це рішення тимчасове. За прогнозами Мінфіну, у 2026 році непокритий дефіцит може сягнути одного трильйона гривень. Це означає, що уряд буде змушений шукати нові шляхи залучення фінансування, і чимдалі важче це буде зробити без зовнішньої допомоги.
Ще тривожнішим виглядає аналіз темпів освоєння бюджетних коштів. За січень-квітень 2025 року фінансування армії вже виконано на 47,2% від річного плану. Видатки на грошове забезпечення військових — на 50,4%. При цьому на закупівлю техніки та озброєнь використано 45,8% виділених коштів. Це свідчить про стрімке використання ресурсів на початку року, що загрожує браком коштів у другому півріччі.
Пріоритет оборони та його наслідки
Держава змушена постійно балансувати між потребами фронту і економічною стабільністю. Значне збільшення фінансування армії часто здійснюється за рахунок інших важливих статей бюджету або через так зване "наближення видатків". Це означає, що кошти, передбачені на кінець року, використовуються вже на початку, створюючи діру в майбутньому бюджетному плані.
Показовим є випадок з квітня 2025 року, коли Міністерство оборони витратило 215 млрд грн, які мали бути використані для забезпечення військових у другій половині року. Це було спричинено очікуванням зміни адміністрації у США та потенційним зниженням підтримки України. Така стратегія виявилася вимушеною, але водночас небезпечною для фінансової стабільності держави.
Станом на червень уряд планує внести зміни до бюджету, збільшивши видаткову частину ще на 400 млрд грн. Однак виникає нова проблема: відповідно потрібно підвищити й доходи бюджету, а це вже значно складніше.
Роль міжнародних партнерів та нестабільна перспектива
Основну частину дефіциту покриває Державна податкова служба, яка перевиконує план надходжень. Також у 2025 році Україна зекономить на виплатах за ВВП-варантами близько 20 млрд грн. Додатковим джерелом стане британська допомога під заставу заморожених активів (близько 100 млрд грн).
Попри це, значна частина бюджету залишається незабезпеченою. Уряд сподівається на додаткове розміщення облігацій внутрішньої державної позики. Така практика дозволяє залучити кошти, але водночас збільшує боргове навантаження.
У 2026 році ситуація може ускладнитися. Очікується, що зовнішня фінансова допомога скоротиться, а потреби держави лише зростатимуть. Програма Extraordinary Revenue Acceleration Loan (ERA), яка забезпечила стабільність у 2025 році, поступово вичерпає свій потенціал.
Ключова роль Євросоюзу: чи буде допомога?
У цьому контексті особливу роль відіграє Євросоюз. Підтримка України з боку країн G7, яка передбачала надання 50 млрд доларів під заставу російських активів, стала критично важливою. Однак ця програма розрахована лише до 2026 року. Далі ЄС має ухвалити принципове рішення: продовжити фінансування або переглянути політику допомоги.
За розрахунками Мінфіну, у 2026 році потреба у зовнішньому фінансуванні становитиме близько 21 млрд доларів. KSE оцінює цю цифру ще вищою — до 22,7 млрд. Очікуване надходження зовнішньої допомоги — 18,5 млрд. Таким чином, непокритий дефіцит сягатиме понад 800 млрд грн, що загрожує як обороноздатності, так і функціонуванню соціальних інститутів.
Європейський Союз вже показав свою готовність допомагати. Проте продовження цієї підтримки залежить від внутрішньополітичних процесів у країнах ЄС. Будь-яке зволікання чи політична нестабільність можуть призвести до фіскальної катастрофи для України.
Погляд у майбутнє: що може змінити ситуацію
Єдиний шлях до стабілізації — це системна і довгострокова фінансова стратегія, яка поєднуватиме зовнішню допомогу з внутрішніми реформами. Підвищення ефективності податкової системи, зменшення тіньової економіки та структурна трансформація держсектору — все це має стати частиною антикризового плану.
Однак у короткостроковій перспективі без підтримки партнерів Україна не зможе впоратися з викликом. Тому ЄС має чітко усвідомлювати свою відповідальність. Від своєчасної допомоги залежить не лише стійкість України, а й стабільність усього європейського простору.
Трилемма 2026 року — це не лише цифри. Це питання безпеки, суверенітету та майбутнього країни, яка бореться за своє право на існування. І у цьому бою фінансовий фронт є не менш важливим за фронт військовий.
