У Польщі знову спалахнула дискусія щодо перебування українських чоловіків призовного віку. Представник опозиційної партії «Право і справедливість» Анджей Шливка запропонував депортувати з країни українців, які не мають офіційного працевлаштування.
Його заява прозвучала під час ефіру Polsat News і одразу привернула увагу через жорсткість запропонованого підходу.
Йдеться не просто про посилення контролю за перебуванням іноземців. Політик фактично пов'язав право українських чоловіків залишатися в Польщі з їхньою участю у легальному ринку праці, а також із можливістю їхнього повернення в Україну для участі у війні.
Ця заява стала черговим проявом дискусії, яка останнім часом набирає обертів у польському суспільстві.
Шливка запропонував депортувати чоловіків без офіційної роботи
Анджей Шливка заявив, що Польща повинна розглянути можливість депортації українських чоловіків призовного віку, які проживають у країні та не мають офіційного працевлаштування.
За його словами, польські державні служби повинні встановлювати, хто перебуває на території країни нелегально, а хто просто не має офіційної роботи.
Політик вважає, що така інформація необхідна не лише для контролю за міграційними процесами, а й для безпеки Польщі.
Його аргументація була максимально прямолінійною: якщо Україні не вистачає військовослужбовців, чоловіки призовного віку, які перебувають за кордоном, нібито повинні повернутися та брати участь у захисті своєї держави.
Саме ця частина заяви викликала найбільше дискусій.
У Польщі кажуть, що таких людей близько 5%
Заступник міністра внутрішніх справ та адміністрації Польщі Мацей Дущик назвав ідею депортації «жахливо ненадійною».
Він звернув увагу на те, що оцінка кількості українців без офіційної роботи в Польщі значно менша, ніж може здатися з політичних заяв.
За його словами, йдеться приблизно про 5% українців.
Однак Шливка використав навіть цю оцінку як аргумент на користь своєї позиції.
Він заявив, що навіть така кількість людей — це, на його думку, потенційно ціла бригада або значний військовий підрозділ.
Таким чином, дискусія швидко вийшла за межі питання працевлаштування та фактично перетворилася на розмову про те, чи повинні українські чоловіки призовного віку, які перебувають у Польщі, повертатися в Україну.
«Для цього існують польські служби»
На запитання журналіста про те, хто саме мав би шукати таких людей і займатися їхньою депортацією, Шливка сослался на польські державні служби.
Він заявив, що влада повинна знати, хто перебуває в країні нелегально, а також хто проживає в Польщі, але не працює офіційно.
За його логікою, ідентифікація таких людей є необхідною навіть з точки зору внутрішньої безпеки Польщі.
Водночас тут виникає принципове питання: відсутність офіційної роботи сама по собі не означає незаконного перебування людини в країні.
Українці, які мають законні підстави перебувати в Польщі, можуть мати різні життєві обставини — навчатися, шукати роботу, доглядати за родичами або перебувати в інших законних статусах.
Тому автоматичне прирівнювання безробіття до порушення міграційного законодавства є вкрай спрощеним підходом.
Це не перша така пропозиція
Ідея Шливки не виникла на порожньому місці.
Раніше схожу позицію висловлював депутат Європейського парламенту від PiS Тобіаш Бохенський.
Він пропонував депортувати українських чоловіків віком від 25 до 60 років, які проживають у Польщі та не мають легального працевлаштування.
Таким чином, тема поступово перетворюється на окремий елемент польської політичної дискусії.
Причому аргументація прихильників такої позиції будується навколо одразу двох питань.
Перше — контроль за міграцією та дотримання польського законодавства.
Друге — необхідність повернення українських чоловіків в Україну для участі у війні.
Поєднання цих двох тем робить питання надзвичайно політизованим.
Ставлення поляків до українців змінилося
Заяви польських політиків звучать на тлі помітного погіршення ставлення частини польського суспільства до українських біженців.
Опитування, проведені в липні, показали суттєву зміну настроїв порівняно з першими місяцями повномасштабної війни.
На початку повномасштабного вторгнення підтримку прийому українських біженців у Польщі висловлювали 94% опитаних.
Нині цей показник, згідно з наведеними даними, становить близько 42%.
Різниця величезна.
І вона демонструє, наскільки сильно змінилося суспільне сприйняття українців у Польщі за кілька років.
Причини такого зрушення можуть бути різними.
Серед них — втома від тривалої війни, економічні проблеми, внутрішня політична боротьба, питання соціальних виплат, конкуренція на ринку праці та загальна зміна суспільних настроїв.
Однак пов'язувати всю зміну ставлення лише з одним фактором було б неправильно.
Зростає і напруження навколо українців
Одночасно з погіршенням результатів соціологічних опитувань з'являються повідомлення про збільшення кількості нападів на українців у Польщі.
Соціолог Олексій Антипович припускав, що на ситуацію може впливати політична риторика місцевих політиків напередодні виборів.
Це важливий момент.
Коли тема міграції стає частиною передвиборчої боротьби, найбільш радикальні заяви отримують значно більше уваги.
Політики можуть використовувати суспільне невдоволення для мобілізації власного електорату.
Але проблема полягає в тому, що жорстка риторика здатна мати наслідки далеко за межами політичних дебатів.
Вона може впливати на ставлення суспільства до цілих груп людей.
Чи можна депортувати людину лише через відсутність роботи
Саме тут політична заява стикається з юридичною реальністю.
Відсутність роботи та незаконне перебування — це не одне й те саме.
Людина може не працювати офіційно, але водночас мати законні підстави для проживання в країні.
Тому пропозиція автоматично висилати всіх українських чоловіків призовного віку, які не мають офіційного працевлаштування, потребувала б складного юридичного механізму та чітких критеріїв.
Інакше виникає ризик, що різні категорії людей будуть штучно об'єднані в одну групу.
Саме тому слова заступника польського міністра про «ненадійність» такої ідеї мають принципове значення.
Питання міграційного статусу має вирішуватися на основі закону та конкретних обставин кожної людини, а не лише за віком, статтю чи національністю.
Водночас Польща має власні проблеми з безпекою
Аргумент про безпеку також не можна повністю відкидати.
Польща перебуває безпосередньо поруч із зоною масштабної війни та протягом останніх років значно посилює власні збройні сили.
Для Варшави питання чисельності армії, резерву, контролю кордонів та безпеки території є надзвичайно важливими.
Тому польські політики закономірно обговорюють, як держава повинна реагувати на нові безпекові виклики.
Але з цього не випливає автоматична можливість змушувати громадян іншої держави повертатися на війну.
Це вже питання українського законодавства, міжнародного права та статусу конкретних людей.
Чому тема українських чоловіків стала політично вибухонебезпечною
За кілька років перебування великої кількості українців у Польщі стало частиною повсякденного життя країни.
Українці працюють, навчаються, створюють бізнес, сплачують податки та користуються польською інфраструктурою.
Одночасно частина польського суспільства почала сприймати присутність українців через призму економічної та соціальної конкуренції.
Особливо чутливим питанням стали чоловіки призовного віку.
У польському інформаційному просторі періодично виникає аргумент: якщо людина здатна воювати, чому вона перебуває за кордоном?
Однак реальні життєві ситуації набагато складніші.
Не кожен чоловік призовного віку автоматично підлягає мобілізації. Правила виїзду та повернення залежать від українського законодавства, конкретного статусу людини та інших обставин.
Тому політичні гасла не завжди відповідають юридичній реальності.
Чи може Польща масово висилати українців
Наразі сама по собі заява окремого депутата не означає, що Польща ухвалила рішення про масову депортацію українців.
Це принципово важливо розуміти.
Пропозиція політика — це політична позиція, а не автоматично новий закон.
Для зміни правил перебування іноземців потрібні відповідні законодавчі рішення та юридичні процедури.
Крім того, українці в Польщі перебувають у різних правових статусах.
Тому говорити про єдину категорію «українських чоловіків без роботи» некоректно.
Політична риторика може мати довготривалі наслідки
Найбільша небезпека подібних заяв полягає не лише в тому, чи буде конкретна пропозиція реалізована.
Важливим є сам факт того, що тема депортації українців стає частиною публічної політичної дискусії.
Коли питання війни, міграції, працевлаштування та національності постійно поєднують в одному інформаційному полі, суспільна напруга може зростати.
Особливо якщо політики використовують максимально різкі формулювання.
Для українців, які живуть у Польщі, це може створювати відчуття невизначеності.
А для польського суспільства — посилювати розкол щодо того, якою має бути політика держави стосовно України.
Що стоїть за заявою польського депутата
Заява Анджея Шливки показує, наскільки сильно змінилася дискусія навколо українців у Польщі.
Ще на початку повномасштабної війни підтримка українських біженців була надзвичайно високою.
Тепер частина політиків відкрито говорить про необхідність скорочувати присутність певних категорій українців у країні.
Водночас польський уряд не підтримав запропонований підхід, а представник Міністерства внутрішніх справ назвав його ненадійним.
Тобто всередині самої Польщі немає одностайності щодо таких ідей.
І це важливий сигнал.
Польська політика щодо українців, очевидно, продовжить змінюватися під впливом внутрішніх виборчих процесів, економічної ситуації та розвитку війни.
Але між політичним закликом і реальною державною політикою залишається величезна дистанція.
Поки що пропозиція депортувати безробітних українських чоловіків залишається саме політичною заявою.
Проте сама поява такої риторики свідчить про серйозну зміну суспільного та політичного настрою в Польщі — і за цим процесом Україні доведеться уважно стежити.
