Увечері 22 квітня 2025 року група озброєних бойовиків відкрила вогонь по туристах у популярному курортному регіоні, контрольованому Індією, в Кашмірі. За офіційними даними, внаслідок нападу загинули кілька десятків цивільних осіб, переважно іноземних гостей. Попри те, що індійський уряд офіційно не назвав винуватця атаки, в індійських ЗМІ та політичних колах одразу заговорили про причетність Пакистану до підтримки терористичних груп на своїй території.
Індія вже наступного дня оголосила низку жорстких заходів у відповідь: призупинено дію критично важливого водного договору 1960 року, скасовано візи для пакистанських громадян та знижено рівень дипломатичних відносин. Ці кроки мають не лише символічний, а й практичний характер, оскільки відсутність угоди про розподіл вод Інду підриває основу продовольчої безпеки Пакистану, що залежить від річкової мережі на 90 % своєї сільськогосподарської продукції.
Реакція Пакистану: “акт війни” та економічні санкції
24 квітня Пакистанський національний комітет з безпеки ухвалив пакет зустрічних заходів. Серед ключових рішень:
- Закриття повітряного простору для всіх індійських авіакомпаній, що призведе до значних логістичних збитків та подовження авіамаршрутів.
- Скасування будь-яких транзитних перевезень індійських товарів через територію Пакистану, що спричинить зрив ланцюгів постачання між Південною і Центральною Азією.
- Вимога знизити дипломатичний рівень місій Індії в Ісламабаді та припинити всі двосторонні торговельні угоди до повного роз’яснення обставин нападу.
- Офіційне попередження: будь-які спроби індійської сторони обмежити або перенаправити води Інду вважатимуться “актом війни” та матимуть наслідки військового характеру.
Урізання водного постачання може спричинити катастрофічні наслідки для пакистанських агровиробників та сотень тисяч селян, що залежні від зрошувальних систем. Водночас ці заходи посилюють тиск на уряд Індії, змушуючи обидві столиці шукати дипломатичне розв’язання, перш ніж ситуація вийде з-під контролю.
Дії Індії: водний договір і дипломатична відповідь
Індія, зі свого боку, аргументує свої кроки як необхідну відповідь на явну підтримку бойовиків пакистанськими спецслужбами. Скасування Водного пакту Інду, підписаного під егідою Світового банку в 1960 році, Індія назвала “симетричною санкцією” за потурання тероризму на своїй території.
Крім того, уряд Моді оголосив:
- Призупинення видачі віз пакистанським громадянам, включаючи представників бізнесу та культури.
- Заборону на в’їзд дипломатичним працівникам нижчого рівня.
- Підготовку нових торговельних мит, що можуть підняти ціни на різноманітні товари в Пакистані, які імпортуються з Індії (від медикаментів до побутової техніки).
Політичні аналітики в Нью-Делі наголошують, що ці кроки мають напоказ продемонструвати рішучість Індії та знизити можливість рецидиву терористичних загроз. Однак вони визнають, що повна ізоляція Пакистану призведе до зростання напруги в регіоні та може спровокувати небезпечну воєнну спіраль.
Ризики ядерної ескалації
Обидві країни є ядерними державами, що автоматично робить будь-яку потенційну ескалацію більш небезпечною. Експерти попереджають:
- Відсутність жорстких каналів комунікації на найвищому рівні збільшує ризик непорозумінь та помилкових розрахунків у разі інцидентів на лінії контролю в Кашмірі.
- Підвищена медіариторика в обох столицях створює емоційний фон, коли лідери змушені демонструвати жорсткість задля політичних рейтингів.
- Можливість локальних ударів по військових об’єктах або логістичних вузлах, що легко може перерости в обмін ударами із застосуванням ядерної авіації.
Навіть якщо прямий військовий конфлікт не розгорнеться повномасштабно, регіон переживатиме роки нестабільності, що позначиться на економічному зростанні, безпеці перельотів та довірі іноземних інвесторів.
Незважаючи на регіональний характер протистояння, інтерес до нього проявляють світові держави:
- Сполучені Штати продовжують виступати за збереження статусу-кво та підтримку водного пакту. Проте останні місяці Вашингтон зайнятий внутрішніми торгівельними суперечками і навряд чи захоче втручатись глибоко в азійську кризу.
- Китай, який інвестує в пакистанські інфраструктурні проєкти в рамках “Поясу й Шляху”, може посилити свій тиск на Ісламабад з проханням пом’якшити тон, аби не ставити під загрозу масштабні бізнес-ініціативи.
- Росія й ЄС закликають до стриманості та наголошують на необхідності відкритого діалогу, але їхній вплив на двосторонні рандеву обмежений.
Можливі сценарії розвитку
Дипломатичне згладжування
Обидві сторони можуть поступово відновити водний договір і відкрити повітряний простір, якщо знайдуть “обмін жестами” — наприклад, повернення до переговорів щодо торговельних квот та скасування частини санкцій.
Тривалий статус-кво
Протистояння триватиме на рівні економічних обмежень, але без відкритих бойових дій. Водний пакет залишиться призупиненим, дипломатичні місії працюватимуть у скороченому режимі, а обидва уряди готуватимуться до витривалої політичної боротьби.
Військова конфронтація
Найгірший сценарій — обмежена повітряна або артилерійська операція з обох боків лінії контролю. Навіть “точкові удари” можуть призвести до ядерної загрози, якщо реакція супроводжуватиметься задимленням на найвищому політичному рівні.
Конфлікт навколо Кашміру традиційно має здатність розпалювати регіональну нестабільність за годинами. Цього разу події набирають рис потенційної пролонгованої блокади, в якій вода — так само, як і питання безпеки — стає зброєю. Подальша динаміка залежатиме від готовності Нової Делі та Ісламабада шукати виняткову політичну волю для деескалації та від взаємин великих гравців, чий вплив може відтягнути катастрофу на неоприділений термін.
