Заява Дональда Трампа про можливе відкладення саміту з Сі Цзіньпіном стала новим сигналом напруження у відносинах між США та Китаєм. Американський президент заявив, що може перенести зустріч, заплановану на 31 березня у Пекіні, якщо Китай найближчим часом не погодиться допомогти розблокувати Ормузьку протоку.
У своєму інтерв’ю Трамп зазначив, що Вашингтон очікує швидкої відповіді від Пекіна. За його словами, чекати до самого саміту може бути занадто довго, адже ситуація в Перській затоці безпосередньо впливає на світову економіку.
Ормузька протока — один із найважливіших морських маршрутів енергетичного ринку. Через неї проходить приблизно п’ята частина світових поставок нафти, тому будь-які перебої одразу викликають різке зростання цін і нервозність на фінансових ринках.
За попереднім аналізом Дейком, заява Трампа демонструє спробу Вашингтона втягнути Китай у більш активну роль у безпековій архітектурі Близького Сходу. Це принципово нова тактика: раніше США вимагали від союзників підтримки, але значно рідше ставили подібні умови Пекіну.
Криза в регіоні загострилася після нової хвилі конфлікту між Ізраїлем та Іраном. Ізраїль завдав ударів по іранській нафтовій інфраструктурі, а США атакували військові об’єкти на острові Харг — ключовому центрі експорту іранської нафти.
У відповідь Іран фактично заблокував Ормузьку протоку і почав ракетні та дронові атаки на енергетичні об’єкти союзників США в Перській затоці. Наслідком стало стрімке зростання цін на нафту — понад 100 доларів за барель.
Китай опинився в складному становищі. З одного боку, він є найбільшим покупцем іранської нафти, що робить Пекін зацікавленим у збереженні відносин із Тегераном. З іншого — Китай залежить від стабільності глобальних енергетичних маршрутів і не може ігнорувати кризу в Ормузькій протоці.
Офіційний Пекін поки що відповідає стримано. Представник Міністерства закордонних справ Китаю Лінь Цзянь заявив, що сторони продовжують обговорювати підготовку до саміту, підкресливши, що дипломатія на рівні лідерів має «незамінну стратегічну роль» у відносинах двох держав.
Паралельно тривають економічні переговори. Міністр фінансів США Скотт Бессент у Парижі проводить зустрічі з віцепрем’єром Китаю Хе Ліфеном, щоб узгодити деталі майбутнього саміту і спробувати знизити напругу.
Проте політичний контекст цих переговорів залишається складним. Трамп останніми днями активно критикує не лише Китай, а й європейських та азійських партнерів США, звинувачуючи їх у недостатній участі в операціях проти Ірану.
У ширшому геополітичному контексті ультиматум Вашингтона може мати далекосяжні наслідки. Якщо Китай погодиться на військову присутність у Перській затоці, це стане безпрецедентним кроком для китайської зовнішньої політики. Якщо ж відмовиться — відносини між двома економічними гігантами можуть увійти в нову фазу напруження.
Саме тому питання Ормузької протоки сьогодні виходить далеко за межі регіональної кризи. Воно стає тестом для нової конфігурації глобальної сили, де США намагаються розподілити відповідальність за безпеку світових торгових шляхів, а Китай — обережно балансувати між економічними інтересами та політичними ризиками.
