Йдеться про виняток із санкційного режиму ЄС для країн без виходу до моря, якщо перебої з постачанням не залежать від них. Рішення, якщо його ухвалять, матиме обмежений у часі характер і супроводжуватиметься жорсткою звітністю.
ЄС між санкціями та реальністю енергетичної безпеки
Європейський Союз від початку повномасштабної війни послідовно зменшує залежність від російських енергоносіїв. Санкційна політика стала одним із ключових інструментів економічного тиску на державу-агресорку. Проте енергетична безпека для частини країн Центральної Європи залишається вразливою темою, особливо для тих, хто не має виходу до моря та альтернативних маршрутів постачання.
Саме тому в межах санкційних пакетів передбачені винятки для держав, що географічно залежать від трубопровідних поставок. Європейська комісія підтвердила: у разі зупинки транзиту з причин, які не залежать від Угорщини чи Словаччини, можливе тимчасове рішення про імпорт нафти через інші маршрути, зокрема через територію Хорватії.
Йдеться про постачання через Адріатичний напрямок, який теоретично може замінити поставки по нафтопроводу "Дружба". Однак це не скасовує санкцій, а лише створює тимчасовий механізм адаптації. Якщо рішення буде ухвалене, воно діятиме до відновлення роботи трубопроводу або до повної відмови від імпорту російської нафти в межах ЄС.
Важливо, що країни, які скористаються винятком, повинні будуть кожні три місяці звітувати про обсяги імпорту. Такий підхід свідчить: Брюссель намагається балансувати між принциповістю санкцій і прагматикою енергетичної стабільності.
Наразі в Єврокомісії не уточнюють, чи зверталися офіційно Будапешт і Братислава із запитом на такий дозвіл. Але сам факт заяви вже став сигналом — у ЄС готуються до складних рішень, де політика і економіка тісно переплітаються.
Контекст звернення Будапешта і Братислави
16 лютого Угорщина та Словаччина звернулися до Хорватії з проханням допомогти в організації імпорту російської нафти на тлі проблем із "Дружбою". Цей крок свідчить про серйозність ситуації для обох країн, адже їхні нафтопереробні заводи історично налаштовані саме на російську сировину.
Голова Міністерства економіки Хорватії Анте Шушняра заявив, що Загреб готовий сприяти вирішенню проблеми, але виключно в межах законодавства ЄС та без порушення санкцій США. Це підкреслює, що будь-які кроки мають бути юридично бездоганними та політично виваженими.
Для прем’єра Угорщини Віктора Орбана питання енергетики давно є важелем у переговорах із Брюсселем. Його уряд неодноразово критикував санкційну політику ЄС щодо Росії, наголошуючи на економічних ризиках для власної країни. Словаччина, у свою чергу, також опиняється перед дилемою: підтримка європейської солідарності чи захист національних інтересів.
Ця ситуація демонструє складність європейської єдності в умовах війни. Формально санкції діють для всіх, але реальність вимагає врахування різних стартових умов держав-членів. Угорщина та Словаччина апелюють саме до цього — до географії, історії енергетичних зв’язків і технічних обмежень.
Водночас будь-яка поступка може бути сприйнята як політичний компроміс, який послаблює загальний тиск на Москву. Саме тому питання винятку викликає емоційні дискусії як у європейських столицях, так і в Україні.
"Дружба" під ударом: війна і нафтова артерія Європи
Нафтопровід "Дружба" десятиліттями залишався символом енергетичної взаємозалежності між Сходом і Заходом. Сьогодні ж він став об’єктом геополітичного протистояння та військових ризиків. У січні транзит через територію України було зупинено через масовані російські удари по енергетичній інфраструктурі.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що перебої пов’язані з ударами російських сил по нафтопроводу. Цей факт підкреслює парадокс ситуації: сама Росія завдає ударів по інфраструктурі, яка забезпечує транзит її ж нафти до Європи.
Раніше, коли об’єкти нафтотранспортної системи зазнавали пошкоджень унаслідок українських операцій, офіційний Будапешт швидко реагував різкими заявами на адресу Києва. Натомість після ударів з боку російської армії публічної жорсткої реакції з угорського боку не пролунало.
13 серпня 2025 року відбувся перший удар по об’єктах, пов’язаних із "Дружбою". А вже 18 серпня українські сили атакували нафтоперекачувальну станцію "Нікольскоє" в Тамбовській області РФ, що спричинило пожежу та повну зупинку перекачування нафти. Це стало черговим доказом, що енергетика в умовах війни перестає бути суто економічним питанням.
Проблеми з транзитом — це не лише технічна несправність. Це наслідок масштабної війни, у якій енергетична інфраструктура стала мішенню. І саме цей фактор тепер впливає на рішення ЄС щодо можливих винятків.
Політична ціна тимчасової поступки
Можливий дозвіл на імпорт нафти через Хорватію — це більше, ніж технічне рішення. Це тест на здатність Європейського Союзу зберегти єдність у часи кризи. Кожен виняток у санкційному режимі ретельно зважується, адже він може створити прецедент.
Для Орбана та словацького керівництва це шанс уникнути енергетичної нестабільності та внутрішніх економічних потрясінь. Для Брюсселя — необхідність не допустити розколу всередині ЄС. Для України — болюче питання принциповості санкцій.
Тимчасовість рішення і вимога регулярної звітності мають продемонструвати, що йдеться не про відкат санкцій, а про вимушений крок. Водночас у стратегічній перспективі ЄС продовжує курс на повну відмову від російських енергоносіїв.
Ця історія ще раз доводить: війна змінює не лише лінію фронту, а й архітектуру енергетичних потоків у Європі. "Дружба", яка колись символізувала стабільність, стала нагадуванням про крихкість старих зв’язків.
Попереду — непрості рішення. І від того, наскільки виважено їх ухвалять, залежить не лише енергетична безпека Угорщини та Словаччини, а й довіра до європейської санкційної політики загалом.
