В Україні триває активне обговорення проєкту Закону «Про внесення змін до Закону України «Про Національну гвардію України» щодо вдосконалення правових засад застосування заходів примусу військовослужбовцями Національної гвардії України» (№10311). Через різні інтерпретації та інколи сенсаційні заголовки в суспільстві виникло чимало запитань і занепокоєнь, пов'язаних із майбутніми змінами. Тому спробуємо максимально чітко роз’яснити ключові моменти цього законопроєкту.
Законопроєкт №10311 був розроблений після аналізу досвіду повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Вперше він був представлений парламенту у грудні 2023 року і після першого читання, у травні 2024-го, прийнятий за основу. До другого читання, яке відбулося 5 березня 2025 року, документ був доопрацьований профільним Комітетом Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності.
Головна ідея законопроєкту – не розширити, а впорядкувати вже існуючі повноваження Національної гвардії. Сьогодні гвардійці, окрім бойових завдань на фронті, виконують значний спектр правоохоронних функцій: служать на блокпостах, беруть участь у стабілізаційних заходах на звільнених територіях, борються з диверсійно-розвідувальними групами, проводять перевірки транспорту і осіб. Для цього вони змушені керуватися різними законами, постановами та статутами, які часто мають певні розбіжності чи дублюють одне одного.
Законопроєкт пропонує об’єднати та чітко унормувати ці повноваження в межах одного закону, що значно полегшить роботу військовослужбовців Нацгвардії. Зокрема, мова йде про деталізацію правил застосування заходів примусу, таких як фізичний вплив, спецзасоби (гумові кийки, електрошокові пристрої), примусова зупинка транспорту тощо.
При цьому важливо підкреслити, що жодних принципово нових повноважень для Нацгвардії законопроєкт не передбачає. Всі заходи, які у ньому прописані, вже використовуються гвардійцями сьогодні. Наприклад, перелік спецзасобів і порядок їх застосування вже регулюється чинною постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2017 року №1024. Тому законопроєкт №10311 не створює нових підстав для використання сили, а лише приводить чинні норми в систему.
Інше важливе питання – чи могли раніше та чи можуть зараз гвардійці зупиняти авто, застосовувати спецзасоби й перевіряти громадян? Відповідь проста – так, могли і можуть. Проте такі заходи завжди залишаються крайніми, використовуються в чітко визначених законом ситуаціях і супроводжуються обов’язковим попередженням. Гвардійці й сьогодні керуються відповідними законами та інструкціями, які чітко визначають межі дозволеного.
Також варто зазначити, що значна частина положень законопроєкту продубльована з інших законодавчих актів – зокрема, із Законів України «Про Національну поліцію», «Про Державну прикордонну службу України», «Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України». Це зроблено для уніфікації та чіткого визначення правових засад роботи Нацгвардії, з огляду на специфіку її завдань у сучасних умовах воєнного стану.
Отже, метою законопроєкту є не надання нових репресивних інструментів, а навпаки – уточнення та спрощення правил роботи Національної гвардії для більш ефективного виконання її завдань. В умовах, коли країна веде важку боротьбу з агресором, такий підхід є цілком виправданим і логічним. Головне завдання гвардійців – забезпечити безпеку громадян і захистити державу. Для цього їм потрібні чіткі, зрозумілі і максимально ефективні юридичні інструменти, якими вони зможуть користуватися без зайвих вагань та ризику порушити закон.
Ухвалення цього законопроєкту допоможе уникнути правових прогалин, підвищить ефективність роботи Нацгвардії та сприятиме посиленню загального рівня безпеки в державі. Саме тому цей документ має бути підтриманий як важливий крок на шляху до вдосконалення обороноздатності та внутрішньої безпеки України.