Завантаження публікації
ОГОЛОШЕННЯ

«Залишилось одне питання»: що стоїть за оптимізмом США щодо миру в Україні

Заява спецпосланця США про «останню перешкоду» в переговорах виглядає проривом, але приховує складний торг між Києвом, Москвою та союзниками.


Марія Львівська
Марія Львівська
Газета Дейком | 22.01.2026, 16:40 GMT+3; 09:40 GMT-4

Виступ американського спецпосланця Стіва Віткоффа в Давосі прозвучав як навмисно оптимістичний сигнал. За його словами, у переговорах про завершення війни в Україні «залишилося лише одне питання». Формула, яка миттєво стала заголовком, однак залишає більше запитань, ніж відповідей — і саме в цьому її політичний сенс.

За останні місяці Сполучені Штати вели паралельні контакти з Москвою, окремо — з Києвом, а також із європейськими союзниками. У різних столицях циркулюють кілька «чернеток» плану припинення війни, але жодна не стала основою угоди. І це — попри неодноразові обіцянки Дональда Трампа «домовитися» та подати результат як швидку перемогу.

У Давосі Віткофф не уточнив, що саме є тим «останнім питанням». Проте сама конструкція заяви — типовий дипломатичний прийом: вона має одночасно заспокоїти союзників, підштовхнути сторони до фінального торгу й зафіксувати наратив, що США близькі до результату. Та в конфліктах такого масштабу «одна перешкода» майже ніколи не є дрібницею.

За попереднім аналізом Дейком, найімовірніше, йдеться про вузлову дилему війни: територіальні параметри, гарантії безпеки або рамку суверенітету України після припинення вогню. Саме ці пункти історично «ламають» мирні ініціативи: їх неможливо закрити одним формулюванням, якщо сторони вкладають у нього різний зміст.

Контекст виступу теж був промовистим. Віткофф з’явився на сніданку, присвяченому майбутньому України, разом із генсеком НАТО Марком Рютте та президентом Фінляндії Александром Стуббом. Це не випадкова картинка: Вашингтон демонстрував, що тримає процес у зв’язці з союзниками, а не веде переговори за їхніми спинами.

Рютте окремо підкреслив, що не сумнівається у прихильності Трампа до незалежності та суверенітету України, і додав попередження у формі метафори: «не можна випускати м’яч України з поля зору». Це фактично про страх європейців, що процес можуть звести до великої транзакції між великими гравцями, де Київ отримає готовий пакет умов.

Віткофф заявив, що вирушає до Москви пізніше того ж дня. Такий візит додає його словам ваги, але й піднімає ставки: російська сторона традиційно використовує переговорні «вікна» для розширення вимог, затягування часу або спроб посіяти розбіжності між США та Європою. У цій логіці «одне питання» легко перетворюється на цілий ланцюг умов, щойно сторони відчують слабкість або політичну потребу опонента в швидкому результаті.

Напередодні Трамп також тиснув риторикою: у Давосі він заявив, що лідери Росії та України були б «дурнями», якби не уклали угоду. Це посил до обох столиць, але найбільше — до внутрішньої американської аудиторії: президенту потрібно показати, що його стиль «угодника» працює там, де попередники не змогли завершити війну.

Втім, дипломатична реальність значно складніша за політичний слоган. Мирна угода — це не фінал бізнес-перемовин, а довгий процес із механізмами контролю, гарантіями, режимом відповідальності за порушення та розумінням, як саме виглядатиме безпекова архітектура після припинення вогню. Будь-яка формула, яка виглядатиме як винагорода агресору або як примус України до поступок без надійних гарантій, може підірвати довіру до США як до гаранта безпеки — не тільки в Європі, а й у світі загалом.

Європейські лідери саме тому й тримаються за тезу «суверенітет України», а не лише за «припинення бойових дій». Для держав східного флангу НАТО це питання власної безпеки: невдала «швидка угода» здатна законсервувати конфлікт, дати Росії час на відновлення і створити умови для нового витка.

Отже, оптимізм Віткоффа варто читати обережно. Його заява — радше політичний сигнал і спроба підштовхнути процес до фінішної прямої, ніж доказ того, що мир уже «в кишені». У короткій перспективі можна чекати інтенсивніших контактів, витоків позицій у медіа та зростання риторики про близький результат. У середньостроковій — усе впиратиметься у відповідь на те саме «останнє питання», яке поки не назване вголос.

І саме тут головний ризик: якщо «останнє питання» — це межі поступок України або формат гарантій безпеки, поспішне рішення може заморозити війну, а не завершити її. Давос дав надію, але не дав конкретики — і це, ймовірно, найточніший підсумок цього виступу.


Марія Львівська — Кореспондент, який спеціалізується на війні Росії проти України, європейській політиці та технологіях, пише про суспільно важливі теми. Вона проживає та працює в Києві, Україна.

Цей матеріал є частиною розгорнутої теми: Доля перемир'я, яка охоплює численні цікаві аспекти цієї події. Газета «Дейком» ретельно відстежує події, проводячи перевірку джерел та інформації, щоб забезпечити нашим читачам найбільш точне та актуальне інформування.

Цей матеріал опубліковано 22.01.2026 року о 16:40 GMT+3 Київ; 09:40 GMT-4 Вашингтон, розділ: Світові новини, Війна Росії проти України, із заголовком: "«Залишилось одне питання»: що стоїть за оптимізмом США щодо миру в Україні". Якщо в публікації з'являться зміни, про це буде зазначено та описано у кінці публікації.

Читайте щоденну газету та загальну стрічку новин газети Дейком, яка поєднує багато цікавого в понад 40 розділах з усіх куточків світу.


Save
ОГОЛОШЕННЯ

Новини, які можуть Вас зацікавити:

Штатні та позаштатні журналісти газети «Дейком» щодня готують сотні публікацій, щоб читачі отримували найоперативнішу, перевірену й глибоку інформацію. Ми працюємо для тих, хто хоче розуміти суть подій, бачити широку картину та бути на крок попереду.

Останні новини

Вибір редакції