Вартість виживання: чому «Укрзалізниця» скорочує адміністративний персонал
«Укрзалізниця» входить у новий етап трансформації — болісний, суперечливий і вкрай ризикований. Компанія, яка забезпечує хребетну транспортну інфраструктуру країни, планує до кінця 2025 року звільнити щонайменше 25% адміністративно-управлінського персоналу. Це понад 500 посад — не абстрактна цифра, а сотні людських історій, які завершаться одним словом: «звільнено».
Причини такого кроку — фінансові. У 2024 році «Укрзалізниця» понесла 2,7 мільярда гривень чистих збитків, витративши на персонал понад 52% своїх доходів. Компанія змушена реагувати. Програма «Залізна ефективність» стала відповіддю на виклики часу — зниження доходів, падіння обсягів перевезень, відтік кадрів і зростаючий тиск на інфраструктуру в умовах війни.
Однак за сухими цифрами криється драматизм рішень. Звільнення адміністративного персоналу означає не лише скорочення видимих витрат, а й втрату інституційної пам’яті, знань і навичок, що формувалися роками. Компанія ризикує підважити власну управлінську спроможність у той момент, коли навпаки — потребує стратегічної стабільності.
Новий порядок: чому почали з «голови»
За словами СЕО «Укрзалізниці» Олександра Перцовського, логіка оптимізації зрозуміла: зміни мають починатися з тих, хто ухвалює рішення. Саме тому першими під скорочення підпадають адміністративні департаменти, чия ефективність знизилася через цифровізацію. Це — не лише символічний жест, а й намагання зберегти довіру тих, кого неминуче торкнеться «залізна реформа».
Сьогодні в управлінській структурі УЗ — надмірна кількість проміжних ланок, дублювання функцій, неузгодженість між підрозділами. Цей спадок минулих десятиліть перетворив компанію на гігантську бюрократичну машину, неповоротку і затратну. За умов сучасної гібридної війни та економічного виснаження, такий стан речей став неприпустимим.
Проте навіть розуміння необхідності змін не полегшує сприйняття їх наслідків. Багато хто з управлінців втрачає роботу вперше за десятиліття. Для більшості це не лише удар по фінансах, а ще й руйнування особистої стабільності, втрати перспектив і соціального статусу.
Найбільш парадоксальним виглядає те, що водночас з адміністративним скороченням компанія критично потребує кадрів у «польових» напрямках — від провідників до машиністів і ремонтників. Дефіцит персоналу тут сягнув 20%, а загалом у 2024 році з компанії пішли понад 9000 працівників — рекорд серед усіх українських підприємств.
Пастка фінансів: як доходи не встигають за витратами
Однією з основних причин масових скорочень стала невідповідність між зростанням витрат і динамікою доходів. У 2024 році витрати «Укрзалізниці» на персонал сягнули 51,8 мільярда гривень, збільшившись майже на 14%. Водночас доходи зросли лише на 11% і становили 104,1 мільярда гривень.
Ця диспропорція стала симптомом глибшої проблеми — падіння вантажних перевезень, що традиційно були основним джерелом фінансової стабільності компанії. У 2024 році перевезено 174,9 мільйона тонн вантажів, а до кінця 2025 року прогнозується зниження до 165 мільйонів — це лише половина довоєнного рівня 2021 року.
Перший квартал 2025 року лише поглибив тривогу: виторг впав на 22%, чистий збиток сягнув 6,7 мільярда гривень. У цих умовах керівництво УЗ змушене приймати непопулярні рішення. Однак чи є вони довгостроково ефективними — питання відкрите.
Поряд зі скороченням штату компанія вдається до інших кроків: позбувається непрофільних активів, пропонує уряду підвищити вантажні тарифи на 37%, сподівається на бюджетну підтримку. Але доти, доки вантажопотік не стабілізується, жоден фінансовий план не буде гарантовано виконуваним.
Людський капітал проти холодної логіки цифр
У центрі цієї кризи — люди. Саме вони постраждають від «залізної ефективності» в першу чергу. Більшість адміністративних працівників — це не надлишкові бюрократи, а фахівці з досвідом, які роками підтримували функціонування гігантської системи. Їхнє звільнення не лише знижує витрати, а й підважує стабільність внутрішніх процесів.
Пропозиція «йти ближче до коліс» — формально логічна. Але на практиці не всі готові до такої зміни. Офісний працівник не завжди може стати провідником чи ремонтником — для цього потрібна спеціальна підготовка, психологічна готовність, нові умови життя. Не кажучи вже про те, що багато з них — жінки з дітьми, люди старшого віку або з обмеженими можливостями.
Людський капітал — найцінніший ресурс, особливо в часи війни. Його втрата — це не лише сьогоднішній біль, а й завтрашній дефіцит. Водночас українська залізниця — одна з небагатьох систем, які ще тримають країну єдиною. Без неї — не буде евакуацій, не буде фронту, не буде економіки. Тому будь-яке рішення щодо її реформування повинно мати не лише економічну, а й соціальну вартість.
Чи є стратегія виходу: виклики майбутнього
Фінансовий план «Укрзалізниці» на 2025 рік досі не затверджений. Це свідчить про глибину невизначеності, в якій перебуває компанія. Пропозиція щодо підвищення вантажних тарифів наразі не підтримана урядом, а бізнес її гостро критикує. Бюджетна підтримка, хоч і надана частково — як-от 4,3 мільярда гривень на перевезення з прифронтових зон, — є скоріше тимчасовим заходом, ніж системним розв'язанням проблеми.
УЗ також намагається врегулювати ситуацію з єврооблігаціями, які потрібно погасити у 2026 році. Це — ще один тягар, що висить над компанією. Адже окрім операційних витрат і витрат на персонал, залізниця потребує капітальних інвестицій у відновлення зруйнованої інфраструктури, закупівлю вагонів, модернізацію техніки.
Ключове питання — чи має УЗ стратегію виходу з кризи? Чи вона просто гасить пожежу, жертвуючи людьми, ресурсами та довірою? Відповіді на ці питання поки що розмиті. Але одне зрозуміло напевне: без глибокого переосмислення ролі держави, механізмів фінансування та соціального підходу до управління компанією, зберегти «Укрзалізницю» як стратегічний об’єкт буде дедалі складніше.
