Ця подія змусила згадати часи холодної війни між Заходом та СРСР. 1 серпня Росія і країни Заходу провели великий обмін ув'язненими, який став наймасштабнішим з часів Радянського Союзу.
Москва віддала 16 ув'язнених, серед яких виявилися і громадяни західних країн, і російські політв'язні, а натомість отримала 8 своїх – шпигунів, шахраїв і навіть одного найманого вбивцю та двох дітей шпигунського подружжя.
"Дейком" пояснює, як готувався обмін, кого звільнили та якими є ключові деталі угоди між РФ та Заходом.
А разом із тим, важливо розуміти, чи матиме цей обмін наслідки для України, і до чого тепер треба готуватися Києву.
Не перший, але найбільший
Перш за все, обміни росіян, які вчиняли злочини на Заході, у тому числі в США (імовірно, за наказом Москви), на американських громадян, у тому числі тих, яких вважали безпідставно заарештованими – відбувалися і раніше. Тож така "торгівля заручниками" задля звільнення одіозних проурядових злочинців для РФ не в новинку.
Найсвіжіший приклад – у грудні 2022 року Росія віддала американську баскетболістку Бріттні Грайнер, засуджену в Росії за звинуваченням у контрабанді наркотиків. Американська сторона натомість була змушена видати російського "торговця смертю" Віктора Бута, який відбував покарання у США за незаконну торгівлю зброєю та підтримку тероризму.
Перед цим у квітні 2022 року американця Тревора Ріда, засудженого до 9 років колонії за напад на поліцейських, довелось міняти на російського льотчика Константіна Ярошенка, який займався контрабандою кокаїну.
Проте нинішній обмін від початку обіцяв стати особливим. Переговори про окремих ув’язнених між Росією і Заходом йшли різними каналами вже кілька років. Зокрема, Штати були зацікавлені у звільненні колишнього морського піхотинця Пола Вілана, затриманого у РФ ще у 2018 році. А з березня минулого року до пріоритетів Вашингтона додався і журналіст Wall Street Journal Еван Гершкович.
Обмін обговорювали давно і декілька разів він зривався. Зокрема, як згодом розповів радник Байдена з питань національної безпеки Джейк Салліван, раніше США "разом із партнерами працювали над угодою, яка б стосувалась Алексєя Навального".
Своєю чергою, для Кремля найбільш принциповим завданням було звільнення вбивці. Йдеться про Вадима Красікова, ймовірного офіцера загону спецпризначення ФСБ Росії "Вимпєл".
Красіков був затриманий у 2019 році у Берліні після вбивства ним Зелімхана Хангошвілі – чеченця грузинського походження, який воював проти Росії як під час Другої чеченської війни, так і під час російсько-грузинської війни 2008 року.
Про важливість Красікова для Кремля свідчить той факт, що про бажання його обміняти Путін не раз заявляв публічно, а під час відомого інтерв'ю телепропагандисту Такеру Карлсону говорив про можливість обміну кілера-"патріота" на Гершковича.
Втім, обмін полоненими виявився набагато масштабнішим.
Підготовка та ключові деталі угоди
За даними журналістів, Державний департамент укомплектував цілий офіс з приблизно двох десятків співробітників, які літали по Європі та Близькому Сходу, вивчаючи можливості обміну для якомога більшої кількості утримуваних Кремлем заручників.
Як повідомляють ЗМІ, обміну передували місяці перемовин між усіма зацікавленими сторонами. Зокрема, за даними WSJ, представники Білого дому, американські дипломати і співробітники ЦРУ об'їздили Європу і Близький Схід у пошуках дружніх урядів, готових звільнити ув'язнених росіян, в обмін на американців, утримуваних Кремлем.
Зокрема, як зазначає Wall Street Journal, в межах зусиль зі звільнення в’язнів президент США Джо Байден 21 червня особисто телефонував словенському прем’єру Роберту Голобу, щоб домогтися помилування засудженого у цій країні подружжя російських шпигунів Анни і Артема Дульцевих.
Останні під виглядом подружжя з Аргентини прибули до Любляни, щоб працювати у штаб-квартирі Європейського агентства зі взаємодії регуляторів енергетики.
Німецький виклик
Проте ключовим викликом була необхідність домовитися із Німеччиною, адже саме там вчинив злочин і відбував ув’язнення російський урядовий кілер Красіков.
Для Берліна були необхідні серйозні мотиви, щоби випустити на свободу людину, що на вулиці німецької столиці розстріляла біженця, який юридично перебував під захистом німецької держави. І ці аргументи мали б задовольнити не тільки владу, а й суспільство Німеччини. Звільнення Гершковича таким точно не є.
Дуже схоже, що погодитися на амністію кілера, що отримав довічне ув'язнення, німців переконав розстрільний вирок, ухвалений Білоруссю щодо громадянина Німеччини Ріко Крігера – нібито через роботу на "українські спецслужби".
Історія із Крігером – найбільш загадкова.
Про німця, затриманого у Білорусі, стало відомо вже після того, як його засудили до найвищого покарання. Деталі звинувачення проти нього офіційний Мінськ не оприлюднює; також не було повідомлень про його затримання, хоча білоруські спецслужби зазвичай радо повідомляють про подібні успіхи у "розкритті та попередженні" злочинів проти держави.
Це стало підставою для спекуляцій, які наразі неможливо підтвердити або спростувати. Можливо, німець став випадковим заручником, якого засудили до страти саме для того, щоб натиснути на Берлін.
І німецька влада дійсно не могла це проігнорувати.
"Зацікавленість держави у виконанні тюремного покарання засудженого злочинця була нівельована свободою, фізичним благополуччям і – в деяких випадках – життям невинних людей, ув'язнених в Росії", – згодом пояснив згоду на обмін речник німецького уряду Штеффен Гебештрайт.
До речі, саме із цим в’язнем були пов’язані перші публічні прояви підготовки до великого обміну ув’язненими, адже 30 липня самопроголошений президент Білорусі Александр Лукашенко несподівано оголосив, що вирішив помилувати Ріко Крігера.
Дії білоруської влади пояснили "злив" інформації до західних медіа про те, що німецький кілер, ймовірно, також є "офіцером групи Вимпєл" і дійсно діяв на замовлення російських спецслужб.
Офіційно та неофіційно
Обмін, який відбувся 1 серпня, не обмежився лише російськими і західними в’язнями. У його межах свободу отримали також люди, пов’язані з Україною.
Зокрема, йдеться про звільнення декількох українців, затриманих і засуджених у Росії.
В рамках домовленостей про обмін були також повернуті до України деякі заручники, які утримувалися на тимчасово окупованих територіях України.
Наслідки для України
Цей обмін може мати певні наслідки для України.
Перш за все, він може вплинути на перебіг українсько-російських перемовин щодо обміну військовополоненими та цивільними заручниками.
Москва може використати цей обмін як приклад для тиску на Київ, вимагаючи звільнення своїх агентів та співробітників спецслужб.
По-друге, успішний обмін може вплинути на ставлення міжнародної спільноти до України та Росії.
Якщо Захід і надалі буде готовий до подібних обмінів, це може створити прецедент, який буде використаний Кремлем для подальшого тиску на своїх опонентів.
І, нарешті, обмін може вплинути на внутрішню політику України.
Звільнення українців, які утримувалися в Росії, може підвищити підтримку українського уряду серед населення та зміцнити його позиції на міжнародній арені.
Висновок
Історичний обмін ув'язненими між Росією та Заходом є важливою подією, яка може мати значні наслідки для України. Києву потрібно бути готовим до можливих змін у перебігу українсько-російських перемовин та враховувати нові виклики, які можуть виникнути у зв'язку з цим обміном.
