Масштаб дослідження та головні цифри
Дослідження, проведене громадською організацією LingvaLexa, охопило 1060 російських військовополонених із середнім віком 39 років. Опитування здійснювалося методом стандартизованих друкованих анкет, що дозволило отримати структуровані й порівнювані дані про ставлення до війни проти України, пропаганди та українців.
Результати виявилися тривожними. Загалом 68,29% опитаних вважають так звану "СВО" легітимною, необхідною та виправданою принаймні певною мірою. Середній рівень сприйняття легітимності війни становив 35,81%, що дослідники визначили як помірний показник підтримки.
Ці цифри означають, що навіть перебуваючи в полоні, зіткнувшись із реальністю війни, значна частина військових не переглянула своїх переконань. Війна проти України для них залишається виправданою, а її доцільність — внутрішньо узгодженою з нав’язаними раніше наративами.
Особливо показовим є те, що 76,95% полонених вірять принаймні в один із пропагандистських наративів, а 47,61% демонструють системну довіру до кремлівської пропаганди. Це свідчить не лише про інформаційний вплив, а й про глибоке світоглядне проникнення цих ідей.
Дослідження реалізовано за підтримки Офісу Генерального прокурора України у партнерстві з European Association of Military Social Psychology та Київська школа економіки. Такий формат співпраці підкреслює наукову вагу та суспільну значущість отриманих результатів.
Пропаганда як фактор радикалізації
Найбільш промовистими стали відмінності між тими, хто вірить у російську пропаганду, і тими, хто ставиться до неї скептично. Серед переконаних прихильників пропагандистських наративів близько 88% вважають війну виправданою. Серед скептиків цей показник знижується до 51%.
Ще більш разючою є різниця в оцінках абсолютної легітимності війни. Серед тих, хто повністю довіряє пропаганді, 13% назвали її абсолютно виправданою і необхідною. Серед тих, хто не поділяє таких переконань, лише 2% дали максимальну оцінку. Соціологи підкреслюють: солдати, які повністю вірять у пропаганду, у шість разів частіше вважають війну повністю легітимною.
Це не просто статистична різниця — це показник психологічної трансформації. Пропаганда виявляється не лише інструментом переконання, а механізмом глибокого перепрограмування моральних орієнтирів.
Чим сильнішою є віра в пропаганду, тим вищий рівень підтримки війни проти України. Інформаційний вплив формує цілісну систему уявлень, у якій агресія подається як оборона, а вторгнення — як історична місія.
Такі дані свідчать про те, що боротьба з пропагандою є не менш важливою, ніж протидія на полі бою. Інформаційний фронт визначає готовність людини виправдовувати насильство і повторювати його знову.
Дегуманізація українців як наслідок інформаційного впливу
Окремий блок дослідження стосувався ставлення до українців. 42,94% опитаних російських військовополонених заявили, що середньостатистичний українець не є повноцінною людиною. У середньому респонденти оцінили "рівень розвитку" українців у 88% порівняно з іншими людьми.
Ці показники демонструють небезпечний процес дегуманізації. Коли людину або цілу націю позбавляють повноцінного людського статусу у сприйнятті, насильство щодо неї психологічно легше виправдати.
Соціологи наголошують: що сильніше військовополонений вірить у пропаганду, то частіше він схильний заперечувати за українцями повноцінні людські якості. Пропагандистські наративи працюють не лише з політичними аргументами, а й із глибинними уявленнями про "свого" і "чужого".
Дегуманізація — один із найнебезпечніших механізмів у будь-якому збройному конфлікті. Вона руйнує моральні бар’єри, стирає емпатію та виправдовує жорстокість. Саме тому результати цього опитування виходять далеко за межі соціології — вони торкаються фундаментальних питань людяності.
Факт, що майже половина опитаних поділяє такі уявлення, свідчить про глибину впливу державної пропагандистської машини на масову свідомість.
Готовність знову йти на війну
Не менш тривожними є відповіді щодо майбутніх намірів. 32,71% учасників опитування заявили про бажання знову вступити до лав Збройних сил РФ після звільнення. Ще 28,92% готові повернутися до війни у небойових ролях, а 22,29% висловили певну готовність знову піти воювати.
Це означає, що навіть досвід полону не став для значної частини респондентів фактором переосмислення. Навпаки, переконання, сформовані пропагандою, залишаються настільки сильними, що визначають готовність повторно брати участь у війні проти України.
Серед тих, хто сильно вірить у пропаганду, 33% готові знову йти на війну. Серед тих, хто слабо вірить, цей показник удвічі нижчий — 17%. Пряма залежність між вірою в пропаганду і бойовою мотивацією очевидна.
Схожа тенденція простежується і щодо добровільної здачі в полон. Серед переконаних прихильників пропаганди лише 9% здавалися добровільно, тоді як серед скептиків цей показник становив 15%. Віра в пропагандистські наративи знижує готовність до збереження власного життя.
Таким чином, дослідження демонструє замкнене коло: пропаганда формує підтримку війни, дегуманізує противника, підвищує готовність до участі в бойових діях і водночас зменшує схильність до відмови від них.
Висновки: війна за свідомість
Опитування російських військовополонених показало, що війна проти України ведеться не лише на полі бою, а й у свідомості людей. Кремлівська пропаганда виявилася потужним інструментом формування переконань, які зберігаються навіть після зіткнення з реальністю.
68% підтримки війни серед полонених — це не просто статистика. Це свідчення того, наскільки глибоко можуть вкорінитися нав’язані наративи. Коли майже половина опитаних заперечує повноцінність українців, це сигнал про масштаб гуманітарної кризи мислення.
Дослідження, ініційоване LingvaLexa, відкриває важливе поле для подальшої роботи — як наукової, так і суспільної. Розуміння механізмів пропаганди стає ключем до її подолання.
Боротьба за правду, критичне мислення та людяність є не менш важливою, ніж військовий опір. Адже саме у свідомості людей формується рішення — підтримувати війну чи обрати шлях відповідальності.
Ці результати нагадують: інформаційна безпека — це складова національної безпеки. І перемога в цій війні залежить не лише від зброї, а й від здатності суспільств протистояти маніпуляціям та зберігати людську гідність.
